Плаче вся Україна: Кривий Ріг попрощався із жертвами ракетного удару по місту

15 червня у Кривому Розі місце останнього спочинку знайшли загиблі внаслідок ракетної атаки окупантів. Знайомі запам’ятали молодих хлопців дуже гарними людьми. 
Віктор Толстов був глибоко віруючою людиною. Відвідував церкву. Він назавжди залишиться 23-річним у пам’яті близьких.
«Це був дуже добрий чоловік, який строїв займався благодійністю, який фасував пакети, коли ми їх відправляли в деокуповані міста. Це дитина, яка не знала, що таке алкоголь та паління. Він однокласник моєї дочки. І дуже боляче дивитися на те, що сталось. Його вбила російська нечисть. Зараз Україна плаче за своїми синами», - сказав на прощанні знайомий родини Сергій Драгунов. 

Данилу Корнілову був всього 21 рік, коли російська ракета обірвала його життя. Він спішив жити: навчався, працював, виховував маленького сина. Рідні отримали незагойну рану на все життя. 

«Дуже вихований, спокійний хлопець був. Дуже хороший, таких вже мало», - розповідає бабуся загиблого Любов Анатоліївна. 

Тільки з кращого боку Данила знали і в університеті. «Він як студент був гарний хлопець і як людина – молодець», - говорить ректор ДУЕТу Андрій Шайкан. 
Якби не ворожа ракета Данило завтра захищав би дипломну роботу. Тим, що сталося, шоковані усі: і рідні, і знайомі, і викладачі. Керівник з Києва досі не може повірити, що більше не побачить Данила, адже зовсім нещодавно спілкувався зі студентом, готував його до захисту. 

У загиблого залишилась цивільна дружина і син, якому всього лише 1 рік і 3 місяці. 

Також цього дня попрощалися з трьома друзями, що працювали разом на тому ж складі, у який влучила російська ракета. Владислав Кузнецов, Андрій Рихель, Антон Бабіч мешкали у селі Вільне, де тепер пліч-о-пліч спочиватимуть на кладовищі. Їх родини об’єднало спільне горе, яке принесла у наше місто росія.
Редакція «Першого міського» висловлює щирі співчуття родинам, друзям та усім, кому пощастило знати загиблих.