Фізична підготовка стала йому у нагоді: криворізький нацгвардієць на псевдо «Самбо» витягнув на собі пораненого побратима
До Криворізької бригади Національної гвардії Руслан на псевдо «Самбо» потрапив у перші дні війни. Перша ротація на Донеччину стала для воїна справжнім випробуванням на міцність. Саме там під час одночасної роботи по нашим хлопцям ворожої артилерії та авіації у сусідню із Русланом позицію влучив танковий снаряд. Незважаючи на те, що «Самбо» й самому дісталось, він витягнув з-під обстрілу побратима із важким пораненням ніг. Завдяки завзяттю Руслана пораненого вдалось евакуювати. Історію мужнього криворіжця розмістили у соцмережі на сторінці Військової частини 3011 Національної гвардії України.
Зі слів криворіжця, ще до початку повномасштабного вторгнення, йому зателефонували з частини, в якій свого часу він проходив строкову службу. Тоді він і зрозумів, що потрібно готуватися. Ввечері, 23 лютого, речі воїна були зібрані в рюкзак, а зранку, 24-го, Руслан вже був у військкоматі.
Він завжди був спортивним, ще з самого дитинства. Руслан брав участь у всеукраїнських змаганнях з боротьби самбо, професійно займався футболом та у 17-річному віці деякий час грав за футбольну команду Маріуполя. Тут, у Нацгвардії, під час боротьби із російською навалою, така фізична підготовка стала йому у нагоді. Адже доводилось долати пішки великі дистанції у повному екіпіруванні.
Перша ротація на Донеччину одразу ж випробувала криворізького козака на міцність. Навесні минулого року Новомихайлівка була однією із найгарячіших точок. Позиції, на яких стояв «Самбо», були на самому «нулі». Багато разів російські війська намагалися прорвати оборону, та наші Сили Оборони відбивали їх кожну атаку.
«Коли ти постійно перебуваєш під обстрілами, то починаєш розрізняти усі звуки – де «вихід», де «приліт». Але і нам зброї вистачало, – розповідає Руслан. – Після чергового обстрілу ми рухалися до сусідньої позиції та несли гранатомет. В цей час за нами слідкувала ворожа «пташка». Майже одразу по нас відкрили вогонь – росіяни думали, що ми несемо «Джавеліни». Їх вони дуже боялися».
Згадує військовий і про п’яні провокації русні: «Зазвичай вони пили багато алкоголю, а потім, вже напідпитку, хаотично стріляли в нашу сторону, провокуючи на вогонь у відповідь. Перед спробами наступу по нас завжди працювала артилерія, а вже потім намагалася пройти піхота».
Одна із позицій, на якій був «Самбо», знаходилася менш ніж у 200 метрах від дислокації росіян. На початку травня було кілька днів затишшя, а вже ближче до 9 травня противник активізувався.
«7 травня з п’ятої ранку по нас почала працювати артилерія і авіація одночасно. В сусідню позицію влучив танковий снаряд і боєць на псевдо «Куля» отримав важке поранення ніг. Наш бойовий медик надав йому допомогу, але, на жаль, сам потрапив під танковий обстріл та загинув. Відчуття часу стиралося, адже обстріли не припинялися і снаряди лягали один біля одного. Я чув крики про допомогу і намагався залишатися при свідомості», – згадує про побратима й про своє поранення Руслан.
Коли танк почав працювати в іншу сторону, у наших вцілілих хлопців з’явилася можливість відтягти важкопораненого «Кулю» на іншу позицію для евакуації. Пильнувати його стан лишився Руслан, а інші бійці висунулися в сусідню посадку по допомогу.
«Потрібно було відійти на більш безпечну дистанцію і кілька годин, скільки вистачило сил, тягнув «Кулю» та слідкував, щоб він не втрачав свідомість, – розповідає про спасіння побратима нацгвардієць. – Коли він почав марити, і я зрозумів, що без медичної допомоги важкопоранений довго не протягне, я прийняв рішення самостійно йти за підмогою. Взявши з собою кількох чоловік, ми змогли його евакуювати».
Після евакуації пораненого, «Самбо» й сам пройшов лікування та повернувся у стрій. У складі підрозділу оперативного призначення криворізький воїн звільняв окуповані населені пункти правобережної Херсонщини.
