Побратими – його друга родина: головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний поділився історією бійця з Кривого Рогу
Дмитро був шахтарем у Кривому Розі. Хлопець, який не вагаючись пішов служити Батьківщині, та став на її захист зі зброєю в руках, має світлі мрії і вірить у добро, не дивлячись на важку боротьбу за Перемогу. Історію молодого криворізького героя розповів у соцмережі головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.
Мирне життя для Дмитра, бійця 25-ї окремої повітрянодесантної бригади, не було легким. Він був ще немовлям, коли страшна аварія забрала життя обох його батьків. Другою матір’ю для хлопця стала бабуся, яка пішла у засвіти чотири роки тому. Дмитро працював у одній з криворізьких шахт, звідти його призвали на строкову службу. Служив Батьківщині вірно і самовіддано, хоча й не думав, що через пів року доведеться йти на фронт та протистояти жорстокому ворогові. Але пішов захищати Україну без вагань, як рідну матір.
«Для мене сім’я – дуже важливе поняття, - зізнається Дмитро. – Побратими – моя друга родина».
На передовій молодому військовому довелося вчитися керувати танком Т-80. Говорить, що мав теоретичні знання, але практика і теорія – різні речі.
«Ти висуваєшся на позицію, бачиш мішень і відкриваєш вогонь. І весь час ризикуєш життям, – пояснює Дмитро. – Головне, щоб техніка не підводила. Звісно, добре було б, якби нам надали Т-90, які швидко підіймають заряд, чи круті американські Abrams. Але, чесно кажучи, ми й на танках, які є в наявності, здатні добряче бити ворога».
Тож головна мета криворіжця, доля якого так рідко всміхалася йому, повернутися з цієї війни переможцем на вільне квітуче Криворіжжя. І, звичайно, створити свою сім’ю, у якій буде все те, про що мріяв ще з дитинства.
«Далі – просто жити. Це, як виявилося, найбільше щастя, - ділиться боєць. - А коли з’являться діти, дам їм батьківські імена. Донечку назву Ольгою, сина – Віталіком. Упевнений, тато і мама з неба точно вболівають за нашу Перемогу. І Україна переможе!».
Ми вклоняємося нашому мужньому землякові за витримку і силу духу, нехай всі його слова стануть реальністю!
«Для мене сім’я – дуже важливе поняття, - зізнається Дмитро. – Побратими – моя друга родина».
«Ти висуваєшся на позицію, бачиш мішень і відкриваєш вогонь. І весь час ризикуєш життям, – пояснює Дмитро. – Головне, щоб техніка не підводила. Звісно, добре було б, якби нам надали Т-90, які швидко підіймають заряд, чи круті американські Abrams. Але, чесно кажучи, ми й на танках, які є в наявності, здатні добряче бити ворога».
