Кривий Ріг втратив на війна ще двох своїх відважних захисників з «Арселору» – Ігора Скрипніка та Романа Галиша
25 квітня прес-служба «АрселорМіттал Кривий Ріг» повідомила надзвичайно важку звістку – захищаючи свою сім’ю та Батьківщину від окупантів, обірвалося життя одразу двох працівників підприємства. Ігор Скрипник у мирному житті працював начальником зміни одного із цехів. На полі бою проявляв нечувану відвагу. Під час евакуації поранених побратимів отримав поранення, через які й загинув 18 квітня. Роман Галиш у цивільному житті був – слюсарем-ремонтником. Після початку вторгнення став до лав захисників. Життя чоловіка обірвалося 7 квітня неподалік Авдіївки.
Кривава війна за нашу свободу та саме право на існування забирає найкращих наших людей. 25 квітня стало відомо про двох загиблих працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», які зі зброєю в руках захищали свій народ та свою країну – Ігора Скрипника та Романа Галиша.
Ігор Скрипник до повномасштабного вторгнення працював начальником зміни цеху металоконструкцій ЛМЗ. Про нього заступник очільника цеху Роман Удод згадує: «Він був вимогливим як до себе, так і до колег. Як керівник міг так організувати роботу, що найскладніше завдання виконувалося швидко та якісно. Професіонал у роботі, цікава та світла людина. Ігор завжди був лідером, прикладом для нас усіх».
Став до лав захисників Ігор у вересні минулого року. Відтоді, разом зі своїми побратимами, виконав чимало складних військових завдань. Там він проявляв неочікувану хоробрість, завжди був серед перших. Коли після чергового важкого зіткнення з окупантами його товариші по зброї отримали важкі поранення, Ігор кинувся евакуйовувати їх із поля бою. Саме тоді важке поранення отримав і він.
Медики, спочатку військові, а потім у обласній лікарні, намагалися зробити усе можливе, аби врятувати криворіжця. На жаль, не змогли: серце Ігоря перестало битися 18 квітня. Без люблячого батька залишився син, а без коханого чоловіка – дружина.
Роман Галиш у цивільному житті – слюсар-ремонтник у відділенні безперервного розливання сталі конверторного цеху. Колеги запам’ятали чоловіка як найкращого фахівця з ремонту устаткування, а ще – як надійного та доброго товариша.
«Розумний хлопець, тямущий спеціаліст, завжди сумлінно ставився до виробничих завдань. Я завжди був впевнений, що будь-яку роботу Роман виконає якнайкраще. Він був цілеспрямованим. З усіма знаходив спільну мову, ніколи ні з ким не конфліктував. Якось так виходить за незрозумілими мені законами, що війна забирає найкращих наших людей. Всі ремонтники й технологи, які працювали поруч з ним, знали його з найкращого боку, досі в шоці від цієї страшної звістки», - згадує загиблого Микола Єфименко, очільник служби технічного обслуговування і ремонтів відділення безперервного розливання сталі.
Після початку повномасштабного вторгнення роман став до лав захисників. Неодноразово брав участь у складних боях у якості стрільця. Воював у одній із найгарячіших точок цієї війни – на Авдіївському напрямку. Там 7 квітня його життя обірвалося неподалік від селища Новобахмутівка. Без люблячого чоловіка і батька залишилася дружина та діти.
Редакція «Першого міського» висловлює щирі співчуття рідним, близьким та усім, кому пощастило знати Ігоря та Романа. Вічна слава та світла пам’ять Героям!
