Кривий Ріг проводжав в останню путь двох полеглих захисників Бахмуту: Родіона Вайнера та Андрія Акуна
25 березня на Центральному кладовищі Кривого Рогу прощалися із двома полеглими під Бахмутом захисниками. Радіон Вайнер в минулому автослюсар. Після початку повномасштабної війни добровільно став до лав війська, для чого навіть повернувся з Ізраїлю. Служив оператором ПТРК «Стугна-П» у 77 аеромобільній бригаді. Свій останній бій зустрів 5 березня. Андрій Акун у мирному житті працював газозварювальником. До лав оборонців став за мобілізацією. Служив снайпером у лавах 54 окремої механізованої бригади. Життя воїна обірвалось 11 березня
Ні на мить не варто забувати, якою страшною ціною дістається нам кожна секундп вільного життя. Кровопролитна війна продовжує забирати найкращих наших людей. 25 березня на Центральному кладовищі Кривого Рогу прощалися одразу з двома полеглими оборонцями Бахмуту. Першим в останню путь проводжали Родіона Вайнера.
Родіон у мирному житті трудився автослюсарем. Давній приятель загиблого Станіслав ділиться: «Був хорошим другом, гарним товаришем. Ми дуже його любили, багато чого разом пережили. Кожен день разом проживали від «А» до «Я». Бувало, бачилися по 20 годин на добу. Всього 30-й рік пішов хлопцю… Пам’ятаємо, сумуємо».
Початок повномасштабної війни Родіон зустрів в Ізраїлі. Повернувся до України, щоб добровільно стати на захист своєї Батьківщини.
Служив криворіжець оператором ПТРК «Стугна-П» у лавах взводу вогневої підтримки 3 батальйону 77 аеромобільної бригади. Разом зі своїм підрозділом тримав оборону неприступного Бахмуту. На його околицях, 5 березня у важкому бою життя воїна обірвалося.
Похоронили Родіона на Центральному кладовищі поряд із батьком. У воїна залишилася донечка. На прощанні давній друг сім’ї загиблого Володимир сказав: «30-річний хлопець, будучи не богатирського здоров’я, не титанічної волі, будучи громадянином Ізраїлю, повернувся до України та пішов добровольцем на фронт. Пішов воювати за нашу країну. Його жертва, яку він поклав на вівтар нашої перемоги, нагадала мені жертву двохтисячолітньої давності. Ту, яку поніс за нас Господь».
Цього ж дня, на цьому ж кладовищі у секторі почесних поховань проводжали в останню путь і Андрія Акуна. Чоловік у мирному житті трудився газозварювальником, а після початку повномасштабного вторгнення став до лав захисників за мобілізацією, адже мав досвід військової служби.
Андрій був стільцем-снайпером у 54 окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Разом зі своїм підрозділом виконував складні військові завдання. Був одним із захисників міста-фортеці Бахмут.
7 березня близьким чоловіка вдалося зв’язатися з Андрієм та почути його голос. Як виявилося – востаннє. Уже 11 березня життя захисника назавжди обірвали російські виродки із так званого «ЧВК Вагнер». Воїн всього лише місяць не дожив до свого 45-річчя.
Вічна пам’ять нашим загиблим землякам.
Нагадаємо, цього дня на Інгульці Кривий Ріг прощався ще з одним оборонцем Бахмуту – Юрієм Осауленко.
