«Хто, як не я»: Кривий Ріг провів в останню путь оборонця Бахмуту Андрія Левицького

Найкращі наші люди віддають найдорожче – своє життя заради перемоги над підступним ворогом, який прийшов відібрати нашу землю, нашу волю та наше майбутнє. 24 березня поблизу житлового будинку по вулиці Панаса Мирного на житловому масиві Південного ГЗК зібралося чимало людей. Усі вони, – знайомі, друзі, рідні, та просто небайдужі – прийшли віддати останню шану полеглому захиснику Андрію Левицькому.

У мирному житті чоловік сумлінно працював зварювальником на будівництві заради своєї сім’ї, яку, за словами знайомих, надзвичайно любив. Подруга дитинства Анна каже: «Андрій був гарною людиною, чудовим товаришем. Це найкращий друг мого рідного брата. Дуже добра людина, завжди всіх підтримував, завжди допомагав».

У листопаді Андрій призвали до війська за мобілізацією. За словами знайомих, чоловік став до лав оборонців, не вагаючись, аби захистити дорогих йому людей, рідне місто та всю Батьківщину. Кума Ольга згадує «Перед тим, як пішов на фронт, казав мені: «Хто, як не я?». Він був дуже гарною людиною, доброю. Більше таких людей, як він, я взагалі не знаю. Царство йому небесне».

Служив воїн у підрозділах прикордонників. Був гранатометником. Спочатку проходив бойове злагодження у Краматорську, а пізніше, разом із побратимами, відправився обороняти неприступний Бахмут. 

20 березня у окоп до Андрія з товаришами прилетів ворожий фугас. Криворіжець отримав важкі поранення, а один із осколків, який потрапив у сонну артерію, обірвав його життя того дня. Сусідка та подруга загиблого Ірина каже: «Ми щодня молилися за нього та чекали дзвінка. Востаннє він сказав нам, що вийде на зв’язок лише через три дні. Зателефонував раніше, але уже не він, а його побратим – повідомити про смерть».

Передали землі тіло Андрія у секторі почесних поховань Центрального кладовища. Під час жалобної церемонії подруга дитинства Ольга згадувала: «Знаю його зі шкільних років. Був дуже гарною людиною. Таких дуже мало зараз. Останнім часом ми з ним постійно переписувались. Востаннє зв’язувався буквально за кілька днів до загибелі. Мені здається він уже тоді щось відчував. Там було дуже важко, він постійно про це казав. 19 березня я йому написала, але він так уже і не відповів. Дуже любив свою родину. Казав що таким щасливим, як з ними, він ніколи не був».

Без люблячого батька залишилося двоє його малолітніх дітей – хлопчик та дівчинка, без вірного чоловіка – кохана дружина, а без відважного захисника – увесь Кривий Ріг. 

Редакція «Першого міського» висловлює слова щирого співчуття рідним, близьким та усім, хто знав Андрія. Пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях. 

Цього ж дня стало відомо про загибель на Донеччині талановитого майстра та відважного захисника Євгена Пучкова.