В Кривому Розі провели в останню путь полеглого за свободу й незалежність України гранатометника Руслана Бетеніна
6 березня наше місто простилося ще з одним мужнім воїном, котрий до останнього подиху протистояв окупантам на Донеччині. Руслан Бетенін боронив державу ще за часів АТО й продовжив під час повномасштабного вторгнення. Служив гранатометником механізованого батальйону 93 бригади «Холодний яр». 25 лютого поблизу Бахмута життя чоловіка обірвалося. Свій останній спочинок гранатометник знайшов на кладовищі у селищі Софіївка.
Вранці 6 березня розпочалась жалобна панахида за військовим Русланом Бетеніним. Труну з тілом полеглого воїна доставили до будинку, де він раніше мешкав. Там священнослужитель провів церемонію відспівування, а потім гранатометника відвезли до місця його останнього спочинку – на кладовище у селищі Софіївка. Саме там рідні та близькі, колишні колеги по роботі, бойові побратими, сусіди та друзі востаннє простилися з чоловіком, а потім його тіло передали землі.
«Мати сьогодні втратила найдорожчу людину. Я Руслана знаю багато років, мої діти знають його. Я навіть не можу виговорити «був». Він залишиться для нас дуже щирою, порядною людиною. Всі його пам’ятають, як дуже працьовитого хлопця. Він був щирий та порядний, таких людей дуже мало. Коли він пішов в цей раз воювати, ми вірили, що він повернеться», – промовила зі сльозами на очах подруга мати полеглого воїна.
«Ми разом працювали. Що я можу сказати – людина з великої літери. Я таких людей мало зустрічав у житті. Як людина, як працівник, Руслан буд дуже працелюбним та відповідальним. Просто немає слів, дуже велика втрата для нашого суспільства, для людей, котрі його знали», – розповів про свого колишнього колегу по роботі Сергій Борисович.
«Хороший хлопець був, виріс на очах у нас. Розумний та хороший, на роботі все добре було. Дуже шкода його, в мене також син воює. Дуже хороший був, хороша родина», – загадала добрими словами свого сусіда Віра Василівна.
Руслан Бетенін почав боронити нашу державу від ворогів ще за часів АТО. Після завершення служби він повернувся до мирного життя й працював електрослюсарем шахти «Ювілейна» на руднику «Суха Балка». Коли сталось широкомасштабне вторгнення чоловік хотів знов протистояти ворогам і виборювати свободу нашому народу. Криворіжця призвали до війська лише у грудні, а в лютому він вже опинився на передовій на Донецькому напрямку.
7 лютого Руслан Бетенін під час порятунку командира підрозділу отримав поранення. Після одужання повернувся у стрій та 25 лютого зустрівся з ворогам у бою поблизу Бахмута. Саме під час нього наш захисників й загинув. У чоловіка залишились мати, сестра і діти.
Редакція «Першого Міського» висловлює щирі співчуття щодо загибелі Руслана Бетеніна, а також величезну вдячність за його подвиг, сміливість й патріотизм.
Нагадаємо, у Кривому Розі простилися з відважним нацгвардійцем Віталієм Падалкою, котрий віддав своє життя під час захисту Луганщини від ворогів.
