Кривий Ріг простився із загиблим у протистоянні ворогові захисником Олександром Перовим

4 лютого, біля будинку матері Олександра Перова, на вулиці Катеринівська, що у Саксаганському районі, зібралися рідні та близькі щоб попрощатися з бійцем. Вони назавжди запам’ятають 47-річного криворіжця як мудру, розсудливу, компанійську та щиру людину.

До війни Олександр багато років працював машиністом тепловозу на «АрселорМіттал». Чоловік мав великий досвід та часто допомагав своїм молодшим колегам пізнати усі нюанси залізничної справи.

«Олександр був тією людиною, до якої я міг звернутися за підтримкою, за порадою. Просто будучи поряд із ним завжди відчувалась дружня любов, щирість та бажання допомогти як морально, так і фізично» - згадує полеглого його давній колега та товариш Ігор.

Став до лав захисників Олександр у листопаді минулого року, бо уже мав досвід військової служби. Захищав Україну боєць у складі військової частини А0139. Служив солдатом інженерно-саперного відділення. 

Побратим бійця, старший лейтенант з позивним «Грудень» згадує: «Наш побратим, ваш земляк міг не піти до армії, залишитися дома. Мав на те усі законні підстави. Але пішов та віддав своє життя за наших дітей, за наше небо, за наших жінок. Був звичайною доброю та щирою людиною, яка під час війни стала героєм, не плануючи це робити».

Обірвалося життя Олександра від ворожого мінометного обстрілу 27 січня у Бахмутському районі на східних околицях міста Торецьк. Чоловік до останнього виконував поставлене перед ним бойове завдання. 

Своє останнє місце спочинку захисник знайшов у секторі почесних поховань Центрального кладовища Кривого Рогу. За проявлену мужність при захисті нашої держави боєць посмертно удостоєний нагрудного знаку «За заслуги перед містом» третього ступеня та почесної медалі від Довгінцевського району, в якому проживав.

Без люблячого чоловіка, батька та сина залишилася дружина, маленький син та мати. А  брат Олександра Сергій продовжує зі зброєю в руках захищати Україну. 

Редакція «Першого Міського» приносить щирі співчуття рідним та близьким героя. Бракує слів, щоб передати усю ту лють до окупантів, які забирають найкращих  синів України.