У Кривому Розі вшанували пам’ять двох мерів К. Павлова та Г. Гутовського, які багато зробили для розвитку та розбудови міста

Костянтин Павлов мав насичений трудовий життєвий шлях. Усі, хто його знали, в один голос говорять про нього як про людину, що без перебільшення «зробила себе сама». Майже одразу після закінчення навчання у технікумі Костянтин пішов працювати у кар’єр Південного ГЗК. Згодом, у 1996 році він став заступником директора компанії, а через два роки – директором. Після цього його запросили на іншу посаду, на якій за три роки Костянтин Павлов зміг вивести підприємство з кризи. Починаючи з 2006 року, він став заступником міського голови Юрія Любоненка. У 2010 році головою міста стає Юрій Вілкул, однак Костянтин Павлов залишився на посаді першого заступника. У 2012 покійний міський голова вперше стає народним депутатом до Верховної ради, він представляв інтереси Кривого Рогу. За великий вклад у розвиток міста, у 2014 році криворіжці обрали Костянтина Павлова до Ради вдруге. Ставши мером у 2020 році, Костянтин Юрійович починає впроваджувати власні ідеї відносно розвитку міської інфраструктури. Зокрема за його ініціативи розпочинають масштабну реконструкцію в мікрорайонах Зарічний та Вечірній. 

Григорій Іванович Гутовський понад 40 років свого життя віддав Кривому Рогу. Після служби в армії закінчив Криворізький педагогічний та гірничорудний інститути. З 1960 року працював на партійній роботі, обирався на керівні посади районних і міських громадських організацій. З 1979 по 1992 роки був міським головою, також його обирали депутатом Верховної Ради Української РСР двох скликань.

На найвищих рівнях влади тодішньої системи Григорій Іванович відстоював інтереси міста навіть усупереч обласним чи республіканським. Завдяки йому у Кривому Розі з'явилося багато нових житлових мікрорайонів – зокрема Східний, Індустріальний, Макулан, швидкісний трамвай, нові рудники, прокатні стани, доменні печі. 

На центральному кладовищі до могил двох мерів, котрі спочивають поруч, поклали квіти товариші, друзі, колеги, чиновники, підлеглі... Серед них в. о. міського голови Юрій Вілкул, начальник Військової адміністрації Олександр Вілкул, голови райрад та просто небайдужі містяни, котрі знали Костянтина Павлова та Григорія Гутовського.

Заступниця начальника Військової адміністрації Вікторія Третяк згадала ініціативи, які запровадив у місті покійний Костянтин Павлов: «У першу чергу, це – безкоштовний проїзд для криворіжців, і багато тих соціальних проектів, які Констянтин Юрійович започаткував і продовжував на посаді мера. Звісно ці програми живуть, і це дуже велика підтримка для криворіжців. Навіть, незважаючи на те, що сьогодні повномасштабна війна, ці програми діють, ці програми збережені нами далі. Футбольний клуб «Кривбас АТО» звісно продовжить своє життя як проєкт, але у зв’язку з повномасштабною війною, наші футболісти сьогодні воюють. Тим не менше, всі проєкти його діють і зараз, вони допомагають людям. Царство Небесне та вічна пам’ять нашому загиблому меру Костянтину Юрійовичу».

Знаний у місті гравіювальник Василь Пилка згадує останню зустріч із Костянтином Павловим так: «Я, звичайно, не відношу себе до тієї категорії його друзів, які багато років по роботі з ним були пов'язані. Я з ним пов'язаний був простою людською дружбою. Востаннє я був у квітні 2021 року в його кабінеті. Пам'ятаю, як зараз, як він сидів у кріслі мера. Це була остання моя з ним живим зустріч. Побачилися вперше в житті ми з Костянтином Юрійовичем ще у Києві, у Верховній Раді, коли я мав там виставку. Там ми ближче познайомилися і після того у мене склалася з ним дружба. Я ніколи в нього нічого не просив, хоча і чув, що він нікому практично ні в чому не відмовляв. Дуже шкода... Дуже шкода і дуже тяжко».

Були на жалобному покладанні і ті, хто особисто знав Григорія Івановича Гутовського, ті, кому пощастило працювати в одній команді із градоначальником тих часів. Серед них і Олександр Григорович Підгірний. «Я працював начальником житлово-комунального господарства міста, коли Григорій Іванович був головою міської ради. Перше, що я можу сказати, оскільки я працював генеральним директором «Криворіжелектротрансу»,то велика заслуга Григорія Івановича у тому, що сьогодні у місті є швидкісний трамвай. На той час можна було будувати метро тільки в тих містах, населення у яких було більше мільйона жителів. У Кривому Розі на той час мільйона жителів не було, коли Григорій Іванович задумав цей проєкт. Ми вигадали такий хитрий хід, щоб не називати цей транспорт в Кривому Розі «метро», назвати його «швидкісний трамвай». І от ми почали будувати по всім параметрам метрополітену: у нас усі станції збудовані так, що ми можемо сьогодні пускати туди вагони метрополітену. Навіть перед розпадом Радянського Союзу, у нас було кілька нарад, щоб почати уже перебудовувати швидкісний трамвай на метро. Але коли розпався Союз, все це згорнулося. Тож те, що сьогодні в місті працює метротрам, – це особиста заслуга покійного Григорія Івановича Гутовського». 

Про лідерські якості покійного Григорія Івановича згадав і Микола Григорович Босняк, який тоді працював у сфері наземного пасажирського транспорту. «Його великі заслуги в тому, що було побудовано п’ять автобусних парків, був побудований один із найкращих таксомоторних парків у Радянському Союзі. Це все у нього було на контролі. Кожен день була звірка: скільки працює у місті автобусів, як справилися з пасажирськими перевезеннями, які є зауваження. Його велика заслуга, тому що він, як керівник міста, тримав це все в своїх руках і під жорстким контролем».