У Кривому Розі попрощалися з Сергієм Брикайлом, який звільняв Херсонщину
На Центральному цвинтарі Кривого Рогу у секторі почесних поховань знайшов спочинок ще один відважний захисник України. Це криворіжець Сергій Брикайло, що загинув у боротьбі з окупантами на Херсонщині. У великій скорботі його проводжали у останній путь рідні, друзі та бойові побратими.
На Центральному кладовищі знову важке прощання біля труни, вкритої жовто-блакитним прапором. До місця вічного спочинку сьогодні проводжали Сергія Брикайла – криворізького воїна, що служив Батьківщині у складі 17-ї окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка у званні старшого сержанта. Захисником України Сергій став ще у 2015 році, коли протистояв ворогові на Донеччині та Луганщині. Початок повномасштабної агресії рф означав для нього одне – час знову ставати до лав ЗСУ, адже агресор атакував цілу державу.
Друзі кажуть, що любов до Вітчизни була невід’ємною рисою сміливого та міцного характеру Героя. Він боровся з російськими окупантами на Херсонщині, робив усе, аби у сусідній з Криворіжжям області ставало все менше захоплених загарбниками територій. Життя 46-річного патріота обірвалося у Бериславському районі Херсонської області через ворожий обстріл 19 жовтня.
Побратим полеглого воїна Олексій каже, що був знайомий з ним шість років, пліч-о-пліч провели не один пекельний день війни. Нещодавно загинув син Олексія, а тепер він втратив і близького друга: «Такий був чудовий товариш та сім’янин… Немає слів, щоб передати цей біль… Сергій – один із кращих побратимів, якого ми любимо, цінуємо і поважаємо», – говорить про покійного у теперішньому часі. Свідомість досі не приймає страшних втрат…
«Це дуже добра, чуйна людина, таких, як він, мало, - погоджується побратим Дмитро. – Він дійсно був кращим. На фронті Сергій допомагав багатьом, навіть рятував життя. Стільки пройдено разом…».
З вдячністю за подвиг полеглого криворіжця його дружині вручили посмертну нагороду чоловіка – нагрудний знак «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
У Кривому Розі на Сергія, окрім коханої дружини, чекали двоє доньок. Через злочинний напад росії вони втратили найріднішу людину. Після заупокійних молитов труну із загиблим опустили у землю, яку він любив понад усе, і на якій – віримо, – зростатиме не одне покоління його нащадків, що плекатимуть мир в Україні.