Сміливий захисник України Вахід Азізов сьогодні знайшов спочинок у криворізькій землі

У останній путь сьогодні провели ще одного Героя, який не вагаючись віддав життя за Україну. Вахід Азізов приїхав до Кривого Рогу у 20-річному віці з Азербайджану. У нашому місті чоловік відслужив у армії, познайомився з дружиною та став батьком двох дітей – сина та доньки. Мужньому воїнові було 56 років. У мирному житті він займався будівельним бізнесом, допомагав нужденним, мав багато планів. Але їх зруйнувала війна.

22-річний син загиблого Азім Вахід Огли розповідає про подвиг батька, про його незламний дух, про щире серце, у якому жила любов до землі, що стала йому рідною. 

«Коли почалася війна, батько нікому нічого не сказавши пішов до військкомату. Каже, я записався до тероборони Кривого Рогу. Потім вирішив, що час рушати на передову. Воював на Луганському напрямку. У Соледарі потрапив у засідку, але йому і ще шістьом воїнам вдалося вибратися. Він ніколи не здавався, коли телефонував, то усміхався, жартував і обіцяв скоро повернутися. З 18 жовтня зв’язок із татом перервався. Загинув під Бахмутом. Він всім допомагав, був веселий, радісний, суворий, коли це потрібно…»

Син воїна поділився з нами зворушливою історією про те, що татко носив у одязі листа від мами. Кохана дружина писала Вахідові, що Аллах його збереже, і він обов’язково повернеться додому. Саме в той трагічний день чоловік взяв іншу куртку, і листа не було з ним на полі бою. 

Боротьба з ворогом під час повномасштабної війни – не перший бойовий досвід полеглого захисника. В 2019 році він разом з братом вже боронив Україну у ООС. Брат покійного зараз воює на Донецькому напрямку, продовжуючи виборювати свободу нашого народу, за яку Вахід віддав життя. В груди Герою влучив уламок снаряду під час мінометного обстрілу наших позицій. Тож у 92-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр» більше немає сміливого і вправного водія БТР, друга і побратима. 

«Він запам’ятався нам справжнім воїном, сильним чоловіком. Дуже любив Україну, тому без роздумів вступив до лав ЗСУ, – говорить побратим загиблого Нагід. – Ми втрачаємо кращих».

Погоджується з Нагідом й Каламадін Агаєв, який є представником азербайджанської діаспори у нашому місті. «Хороший сім’янин, вірний друг, відповідальний громадянин, - пояснює зі скорботою і болем про бійця. – Він був активістом нашої діаспори. Пішов захищати свою родину і всю нашу Україну. Україна також наша Батьківщина, і ми, азербайджанці з українцями, стоїмо разом проти нашого спільного ворога-окупанта. І будемо стояти до кінця!».

Присутні зізнаються: важко повірити у те, що людина, яка допомагала у лікуванні хворих діток, завжди підтримувала інших і подавала приклад людяності і патріотизму, пішла у засвіти назавжди. Так рано. Але в ім’я великої мети. Над могилою Героя майоріли два прапори – український та азербайджанський. Вони були однаково дорогі загиблому. Вічна слава і пам’ять нашому захиснику! Його подвиг незабутній!