«Син досі вірить, що закінчиться війна, і батько повернеться додому»: як згадують загиблого у війні правоохоронця з Кривого Рогу Сергія Демченка

Чоловік народився у селищі Софіївка, де й закінчив школу. Потім майбутній Герой вступив у Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ, а через чотири роки закінчив навчання. Сергій почав працювати інспектором дорожньо-патрульної служби Софіївського взводу, а у 2011 році зайняв посаду чергового чергової частини Довгинцівського районного відділу міліції. Через чотири роки правоохоронцю запропонували очолити штаб Софіївського райвідділу, а з грудня 2016 року він перевівся на посаду начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Софіївського відділення поліції.

З 22 лютого 2021 року капітан поліції Сергій Демченко працював на посаді начальника чергової частини відділення поліції №9 Криворізького районного управління поліції. Виконуючи свої професійні обов’язки, 27 лютого цього року чоловік трагічно загинув. 28 лютого Президент України підписав указ про нагородження нашого земляка орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.

«Сергій був добрим та спокійним чоловіком, завжди заспокоював нас, знаходив потрібні слова. Він весь віддавався родині, вільний час ми завжди проводили разом… Сергій дуже любив сімейні свята, родинні традиції, любив збиратися разом. Для нього сім’я – це було святе. Він мав багато друзів, його любили та поважали… Сергій свідомо обрав цю професію, сам вирішив стати правоохоронцем, хоча ні в родині, ні серед друзів у нас не було поліцейських… Він був дуже щирим та добрим, як у житті, так і на службі. Коли він загинув, до мене підходили незнайомі люді та висловлювали співчуття… Трирічний син досі не може збагнути, що батько загинув. Він досі вважає, що закінчиться війна, і батько повернеться додому. Він так пишається тим, що його батько – поліцейський», – наголосила дружина Наталія Демченко.

«Пригадую, як у нас на криворізькій трасі загорілася велика фура з аміаком. Він миттєво прийняв рішення: сів поряд з водієм і вони вивезли фуру за межі селища. Про цей, не побоюся сказати, геройський вчинок мого сина мені розказали чужі люди. Сам Сергій ні словом не обмовився. От такий він був скромний і боявся мене засмутити. Серед інших він завжди виділявся своєю посмішкою, добротою, справедливістю, мужністю та терплячістю. Дуже боляче ховати свого сина, усвідомлювати, що загинула найдорожча людина у світі, – сказала мати Лариса.

«Сергій був найкращим братом, сином, чоловіком, батьком, був найсвітлішою людиною у світі. Справедливий, добрий, врівноважений, спокійний – таким запам’ятаю його я та люди, які його оточували. Він завжди знаходив потрібні слова, міг дати слушну пораду, підтримати людину. Дуже важко втрачати рідну людину, яка загинула так несподівано. Це дуже велика втрата і сильний біль для всіх нас», – згадала рідного брата Людмила.

«Коли я перевелася на посаду офіцера громади, попервах було складно, і Сергій став для мене прикладом для наслідування. Сергій був дуже чуйною людиною, до якої завжди можна було звернутися за допомогою. Він терпляче розказував та підказував, як правильніше зробити. Дуже шкода, що поліція втратила такого відданого службі співробітника, а наш колектив – щирого та доброзичливого колегу. Коли він загинув, мені важко було прийняти цей факт, у складних робочих моментах мені здавалось, що ось скоро Сергій прийде і допоможе мені», – зазначила колежанка полеглого правоохоронці Вікторія.
«Ми разом вчилися із Сергієм у школі, потім в інституті, далі почали разом працювати. Сергій Демченко був гарною людиною, добре знав свою справу, був відданим їй. Він користувався повагою колег та керівництва, завжди був готовий простягнути руку допомоги. Мені досі не віриться, коли приходиш на роботу, що його немає на робочому місці… Ми пам’ятатимемо про нього завжди…», – додав колега загиблого Віктор.