У Кривому Розі вшанували пам’ять загиблих в АТО військовослужбовців – генерал-майора Радієвського, полковника Сніцара та солдата строкової служби Коцяра
23 липня на базі криворізької військової частини 3011 ім. Петра Калнишевського віддали шану генерал-майору Олександру Радієвському, полковнику Павлу Сніцару та солдату – стрільцю Ігорю Коцяру. Усі троє загинули у 2014 році під час звільнення Лисичанська від окупантів. Біля пам’ятника Радієвському священнослужителі провели панахиду. Службовці частини, представники районної та міської влади поклали квіти. Одночасно меморіальний захід провели у Кривому Розі, Дніпрі та Кропивницькому.
На початку поминального заходу священнослужителі провели панахиду перед військовослужбовцями частини 3011 Національної гвардії. Усі разом виконали гімн України.
«Усі наступні покоління та й ми повинні пам’ятати про тих, хто поклав своє життя та здоров’я, захищаючи незалежність та територіальну цілісність нашої держави», - сказав в. о. заступника командира військової частини 3011 по роботі з особовим складом, полковник Роман Пономаренко.
Віддати шану воїнам та покласти квіти біля підніжжя пам’ятника прийшли представниками районної та міської влади.
«Місто завжди під час збройного конфлікту допомагало військовим частини 3011. Силами громади за ініціативи мера Костянтина Павлова в частині знаходиться пам’ятник і точно такий пам’ятник ми встановили у місті Сєвєродонецьк, біля мерії міста, як раз у тому місці, де проходили запеклі бої і саме Олександр Віталійович Радієвський очолював бойові загони, які звільняли і Сєвєродонецьк і Лисичанськ. Царство небесне загиблим. Вічна їм пам’ять», – сказав слова пошани заступник міського голови Костянтин Бєліков.
Генерал-майор Олександр Радієвський народився 9 травня 1970 року у Кривому Розі. Він рано втратив батьків, виховувався бабусею та дідусем. Навчався у Криворізькій середній школі №104. 1991 р. закінчив Владикавказьке вище військове командне училище МВС СРСР. «Людина обов’язку й честі, мужній. Професійний командир, завжди доброзичливий і уважний до співрозмовника», – так згадують про Олександра Віталійовича його колеги. Він був вимогливим командиром, але дуже уважним до нагальних проблем підлеглих. 23 липня 2014 р. полковник Радієвський героїчно загинув під час бою за звільнення Лисичанська, коли разом з бійцями потрапив у засідку на мосту. Посмертно нагороджений званням генерал-майор.
Павло Сніцар уродженець Кіровоградщини. Розпочав понад 21-річний службовий шлях солдатом строкової служби. 1997 р. закінчив окремий факультет внутрішніх військ МВС Академії Прикордонних військ України, протягом понад 10 років командував стрілецьким батальйоном криворізької окремої спеціальної моторизованої бригади міліції Центрального територіального командування ВВ МВС. Під час подій Революції Гідності виконував завдання з охорони громадського порядку на вулицях столиці. 23 липня під час боїв за визволення Лисичанська, намагаючись вивезти з-під обстрілу терористів поранених бійців НГУ та ЗСУ, серед яких був і його командир полковник Олександр Радієвський, дістав смертельне поранення в голову.
Ігор Коцяр народився 19 березня 1994 р. у Кривому Розі. Під час навчання у Дніпропетровській спеціалізованій школі з поглибленим вивченням туристично-краєзнавчих дисциплін №119 Ігор захоплювався спортивним туризмом, виборював призи на конкурсах краєзнавців. 2013 р. закінчив Дніпропетровське професійно-технічне училище №17 (за спеціальністю «столяр»), восени того ж року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у криворізькій окремій спеціальній моторизованій бригаді міліції внутрішніх військ МВС. Під час подій Революції Гідності виконував завдання з охорони громадського порядку на вулицях столиці, був поранений. Вже як військовослужбовець Національної гвардії України у складі підрозділу понад місяць брав участь у антитерористичній операції на Донбасі. 23 липня під час боїв за визволення Лисичанська отримав смертельні поранення.
