Вгору
    Онлайн трансляція
    Програма передач

    Останні відео

    Назад до програми передач

    Попередні випуски

    Результати пошуку

    «Fpv-дрони над головою – це вже буденність»: історія криворізького нацгвардійця, що виконує бойові завдання на Херсонському напрямку

    4 Червня 2025, 10:00 Поділитися

    Сьогодні криворіжець Максим починав свій бойовий шлях на Донецькому напрямку, а нині виконує бойові завдання на Херсонщині, де щодня стикається з викликами війни, що змінила життя мільйонів українців.

    «Fpv-дрони над головою – це вже буденність»: історія криворізького нацгвардійця, що виконує бойові завдання на Херсонському напрямку

    До повномасштабного вторгнення Максим працював на шахтах та промислових підприємствах Кривого Рогу, а вже потім зіткнувся з життям під обстрілами на сході України. Сьогодні ж він – один із тих, хто тримає оборону на правобережжі Херсонщини, на одній з найгарячіших ділянок у районі Берислава. 

    «Було дуже напружено. Ворог вів постійне спостереження, працювали fpv-дрони, «Ланцети», прилітали КАБ-и. Після передислокації ми заїхали на інше місце і на одній із позицій мої чергування тривали 11 місяців», – розповів гвардієць.

    Свій перший бойовий досвід криворізький нацгвардієць отримав ще взимку 2022 року на Донеччині, в районі Курахового. Тоді активні бої точилися в Мар'їнці, а ворог намагався зруйнувати Курахівську дамбу.

    Максим згадує не лише жорстокі артилерійські обстріли, а й вражаючу силу духу місцевих жителів. «Найбільше, що мене здивувало на Донеччині – люди, які відчували себе захищеними настільки, що не боялися майже нічого. Коли наш блокпост поблизу Курахового почали обстрілювати з танка, місцеві відпочивали біля водосховища. Тоді загинули пенсіонер та хлопчик, якому відірвало ногу. Наш побратим намагався допомогти, надавав першу допомогу, але шансів зберегти життя дитині, на жаль, не було», – з гіркотою говорив військовий.

    Максим відзначав, що ударні дрони стали невід'ємною частиною фронтового життя, до якої чоловік вже звик. «Якщо бачиш раніше – стріляєш. Не встиг – ховаєшся. Ворог вдається до різних хитрощів. Поки ми були на позиції, нас підпалювали за допомогою FPV-дронів – з двох сторін поле загорілося, потім посадка, метрів 50 завдовжки, а там сухостій. Горіло добре – і наші бліндажі, і сітки. Все горіло. І це – теж реальність», – поділився захисник.

    Попри всі труднощі та небезпеки, Максим вірить у перемогу – не як у мрію, а як у неминучість. «Коли ти знаєш, за що стоїш — ти нездоланний. А ми стоїмо за найдорожче — за свободу. І ми переможемо. Бо іншого варіанту просто не існує», – підкреслив нацгвардієць.

    Він переконаний: у серці кожного українського захисника – вогонь, який не згасити жодним дроном, снарядом чи вибухом.

    Нагадаємо, раніше ми писали про криворізького нацгвардійця «Мінуса», який після поранення став до мобільної групи ППО 

    До повномасштабного вторгнення Максим працював на шахтах та промислових підприємствах Кривого Рогу, а вже потім зіткнувся з життям під обстрілами на сході України. Сьогодні ж він – один із тих, хто тримає оборону на правобережжі Херсонщини, на одній з найгарячіших ділянок у районі Берислава. 

    «Було дуже напружено. Ворог вів постійне спостереження, працювали fpv-дрони, «Ланцети», прилітали КАБ-и. Після передислокації ми заїхали на інше місце і на одній із позицій мої чергування тривали 11 місяців», – розповів гвардієць.

    Свій перший бойовий досвід криворізький нацгвардієць отримав ще взимку 2022 року на Донеччині, в районі Курахового. Тоді активні бої точилися в Мар'їнці, а ворог намагався зруйнувати Курахівську дамбу.

    Максим згадує не лише жорстокі артилерійські обстріли, а й вражаючу силу духу місцевих жителів. «Найбільше, що мене здивувало на Донеччині – люди, які відчували себе захищеними настільки, що не боялися майже нічого. Коли наш блокпост поблизу Курахового почали обстрілювати з танка, місцеві відпочивали біля водосховища. Тоді загинули пенсіонер та хлопчик, якому відірвало ногу. Наш побратим намагався допомогти, надавав першу допомогу, але шансів зберегти життя дитині, на жаль, не було», – з гіркотою говорив військовий.

    Максим відзначав, що ударні дрони стали невід'ємною частиною фронтового життя, до якої чоловік вже звик. «Якщо бачиш раніше – стріляєш. Не встиг – ховаєшся. Ворог вдається до різних хитрощів. Поки ми були на позиції, нас підпалювали за допомогою FPV-дронів – з двох сторін поле загорілося, потім посадка, метрів 50 завдовжки, а там сухостій. Горіло добре – і наші бліндажі, і сітки. Все горіло. І це – теж реальність», – поділився захисник.

    Попри всі труднощі та небезпеки, Максим вірить у перемогу – не як у мрію, а як у неминучість. «Коли ти знаєш, за що стоїш — ти нездоланний. А ми стоїмо за найдорожче — за свободу. І ми переможемо. Бо іншого варіанту просто не існує», – підкреслив нацгвардієць.

    Він переконаний: у серці кожного українського захисника – вогонь, який не згасити жодним дроном, снарядом чи вибухом.

    Нагадаємо, раніше ми писали про криворізького нацгвардійця «Мінуса», який після поранення став до мобільної групи ППО 

    Теги
    • #історія
    • #нацгвардійці