Воїн зі сталевим характером: історія криворіжця «Малого», який з 19 років на передовій
Олександр, криворіжець із позивним «Малий», – один із наймолодших бійців 58-ї мотопіхотної бригади, йому лише 22 роки. Свій військовий шлях він розпочав ще три роки тому. З 19-ти років - незмінно у пікселі.
До лав Збройних Сил України Олександр потрапив у 2021 році. Вже за чотири місяці розпочалося повномасштабне російське вторгнення. Незважаючи на статус строковика, юнак одразу виявив бажання боронити рідну землю на передовій. Після завершення терміну служби Олександр підписав контракт і став кулеметником, обравши для себе небезпечний, але важливий фах.
«Перший бій пам’ятаю добре – Донбас, район Старомайорського, – згадав Олександр. – Спочатку нас обстріляли мінами й дронами, а потім пішла піхота. Вони йшли відкритим полем – працювати по них було ефективно».
Згодом були запеклі бої під Павлівкою, де під постійним ворожим тиском українські захисники тримали оборону на одній із посадок. Противник підходив на 30 метрів – я бачив їхні обличчя. У таких боях адреналін зашкалює, але мені це навіть допомагало: голова прояснюється, з’являється кураж», – розповів «Малий».
Проте, за словами юного бійця, найважче на війні – це втрачати бойових побратимів. А найважливіше для піхотинця – гарний слух, швидкість і сильна мотивація вижити. Той, хто хоче жити, постійно вчиться – у побратимів, з книжок. Бо знання – це теж зброя», – поділився своєю життєвою мудрістю «Малий».
Нагадаємо, раніше ми писали, що у в/ч 3011 НГУ розповіли історію загиблого пухнастого побратима, спанієля Чарлі
До лав Збройних Сил України Олександр потрапив у 2021 році. Вже за чотири місяці розпочалося повномасштабне російське вторгнення. Незважаючи на статус строковика, юнак одразу виявив бажання боронити рідну землю на передовій. Після завершення терміну служби Олександр підписав контракт і став кулеметником, обравши для себе небезпечний, але важливий фах.
«Перший бій пам’ятаю добре – Донбас, район Старомайорського, – згадав Олександр. – Спочатку нас обстріляли мінами й дронами, а потім пішла піхота. Вони йшли відкритим полем – працювати по них було ефективно».
Згодом були запеклі бої під Павлівкою, де під постійним ворожим тиском українські захисники тримали оборону на одній із посадок. Противник підходив на 30 метрів – я бачив їхні обличчя. У таких боях адреналін зашкалює, але мені це навіть допомагало: голова прояснюється, з’являється кураж», – розповів «Малий».
Проте, за словами юного бійця, найважче на війні – це втрачати бойових побратимів. А найважливіше для піхотинця – гарний слух, швидкість і сильна мотивація вижити. Той, хто хоче жити, постійно вчиться – у побратимів, з книжок. Бо знання – це теж зброя», – поділився своєю життєвою мудрістю «Малий».
Нагадаємо, раніше ми писали, що у в/ч 3011 НГУ розповіли історію загиблого пухнастого побратима, спанієля Чарлі
