«Завжди спину прикриє. Я в ньому 100% був впевнений»: Кривий Ріг провів у вічність воїна Сергія Бондаренка
Сергій був вірним сином України. Боронив східні кордони у часи АТО/ООС. Потім повернувся до родини. Проте мирне життя не тривалого довго. У 2022 році він повернувся на службу, аби боронити рідну землю вже від повномасштабного наступу росіян. Життя чоловіка обірвалося 26 лютого в Сумській області внаслідок трагічної ДТП.
Майже десятиліття Сергій присвятив роботі водієм на приватному підприємстві.
«Сергій у нас працював дуже довгий час. І на жаль, так вийшло, що війна забирає самих гарних, самих порядних. Він був чесною і справедливою людиною. У колективі його поважали і цінували», - розповів Сергій Сухаров.
Повернувшись до війська криворіжець спочатку був в піхоті, потім перевівся в артилерію. Поповнив ряди 17-ї окремої танкової Криворізької бригади ім. Костянтина Пестушка. Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші точки фронту: Херсон, Соледар, Бахмут, Харківщину, а згодом – Сумщину.
«Офігенний мужик, завжди спину прикриє. Я в ньому 100% був впевнений, що витягне, допоможе. Ніколи не тікав», – згадав побратим Валерій.
«Він дуже гарна людина була. Завжди можна було на нього розраховувати. Ми з ним багато повидали. Плани на майбутнє в нього були. Хотів, щоб війна скоріше закінчилася», – поділився Ігор, командир гармати, який пліч-о-пліч служив з ним з 2022 року.
У Сергія залишилися дружина Галина та доросла донька.
Редакція «Першого Міського» висловлює щирі співчуття близьким загиблого та схиляє голови на знак скорботи.
Вічна пам'ять Герою!
Раніше ми писали, що у кривавих боях на Донеччині поліг Анатолій Чоботаренко
«Сергій у нас працював дуже довгий час. І на жаль, так вийшло, що війна забирає самих гарних, самих порядних. Він був чесною і справедливою людиною. У колективі його поважали і цінували», - розповів Сергій Сухаров.
Повернувшись до війська криворіжець спочатку був в піхоті, потім перевівся в артилерію. Поповнив ряди 17-ї окремої танкової Криворізької бригади ім. Костянтина Пестушка. Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші точки фронту: Херсон, Соледар, Бахмут, Харківщину, а згодом – Сумщину.
«Офігенний мужик, завжди спину прикриє. Я в ньому 100% був впевнений, що витягне, допоможе. Ніколи не тікав», – згадав побратим Валерій.
«Він дуже гарна людина була. Завжди можна було на нього розраховувати. Ми з ним багато повидали. Плани на майбутнє в нього були. Хотів, щоб війна скоріше закінчилася», – поділився Ігор, командир гармати, який пліч-о-пліч служив з ним з 2022 року.
У Сергія залишилися дружина Галина та доросла донька.
Редакція «Першого Міського» висловлює щирі співчуття близьким загиблого та схиляє голови на знак скорботи.
Вічна пам'ять Герою!
