Коли дізналися хто на позиції, то крили всіма видами зброї без зупинки: історія криворіжця Владислава з в/ч НГУ 3011, який залишив бокс і пішов на війну

Бойового досвіду раніше Владислав не мав. Свій шлях у армії розпочав навесні 2022 року у лавах бригади спеціального призначення «Азов». Перший постріл був зроблений у районі Великої Новосілки. На початку ротації, будучи на позиції, відбивав штурми окупантів. Кілька вдалих операцій дозволили надалі виконувати поставлені задачі простіше та оперативніше. Згадує, як росіяни не мали розумної тактики. Вели вогонь артилерією та стріляли в нікуди. На третій виїзд до Великої Новосілки припала евакуація поранених. 

«Це була моя перша евакуація. Ми намагалися витягти друга Курта під час танкового обстрілу. Ворог заглушив радіозв'язок, «завис» дроном над позицією та корегував вогонь. Ми не могли доповісти про обстановку. Зв'язок був лише між позиціями. Після того, як дізналися, що у сусідів двоє поранених, командир викликав двох добровольців на евакуацію. З побратимом схопили ноші та приготувалися. Щоб відвернути увагу кинули «дим» в іншу сторону та побігли. Хоч відстань була всього 100 метрів, вони здавалися нескінченними. Коли ми дісталися місця, там вже пару чоловік надавали допомогу, також приїхав «евак» під саму позицію. Один поранений був середньої тяжкості, в іншого була ампутація нижніх кінцівок та глибокий поріз вздовж пояса, зламаний таз. Погрузили їх на ноші й в машину. На жаль, по дорозі друг Курт не вижив», - каже Владислав.

Після майже року на тому напрямку підрозділ «Голландця» вийшов на бойове злагодження. За фіналом підготовки наш земляк відправився в район Серебрянського лісу.

«Нас зустріли там дуже «гаряче». І ми зрозуміли, що усе, що ми бачили до цього часу, було «квіточками». У той час зі сторони ворога проти нас стояла росгвардія. Коли противник дізнався, який підрозділ зайняв позиції, то працювали по нас усіма видами артилерії, fpv цілодобово, без зупинки. Зайти на свої позиції, поміняти людей без втрат було удачею. За час нашого перебування там проти нас стояли так звані «елітні» російські підрозділи — кадирівці, «вагнера» та інші. Я знаходився там 9 місяців. Був період, коли одному взводу доводилося тримати квадрат, розрахований на роту», - додає військовий.  

Після сильних атак Владислав знову долучався до евакуації. Деякі з цих операцій були дуже важкі. І навіть могли тривати годинами. Криворіжець зауважує, що приєднався до війська через власне бажання помсти за друзів та знайомих, які загинули.

«Був шматок фронту, який просто рівняли із землею, поранення отримували щодня, а через щільність обстрілів «евак» не завжди міг дістатися позицій, вийти звідти неушкодженими й вдало провести евакуацію. Хлопець з другого підрозділу отримав поранення у коліно близько 8 - ранку. Донести його до медевака вийшло лише біля восьмої вечора, а вивезли вже десь о дев'ятій. Відстань від позицій до медпункту — метрів 200. Обстріл був настільки щільним, що ми намагалися зловити момент та швидкими перебіжками рухатися з «нори» в «нору». Ці перебіжки були дуже повільними через велику кількість дерев, повалених вздовж та впоперек окопної лінії. Десь доводилося вилазити на бруствер. М'які ноші прорвалися і зафіксувати пораненого було практично нічим. Іноді просто переносили окремо від ноші. Несли його втрьох, а місця в окопі для такої кількості людей просто не було. В один момент я майже годину сидів під кількома гілками, прикритими плівкою без можливості висунутися, адже увесь цей час нас супроводжували ворожі дрони. Від крайнього бліндажа до медпункта залишалося метрів 100, але вхід в бліндаж був завалений настільки, що доводилося в прямому сенсі «ниряти». Під час чергового обстрілу снаряд попав прямо у перекриття. Вискочивши з укриття, ми вхопили пораненого та дотягнули до медпункту», - додає Владислав.

Сьогодні «Голландець» є частиною одного зі стрілецьких підрозділів 21-ї окремої бригади НГУ. За виявлену мужність отримав медаль «За врятоване життя». 

Нагадаємо, раніше ми давали історію Героя з Кривого Рогу Юрія, який воює заряджаючим у німецькому Leopard 2A6.