Людина жива поки про неї пам’ятають: добрим словом згадували непересічного і обдарованого криворіжця Марка Горловського
Криворіжці 19 вересня вшановували пам'ять різностороннього і талановитого, інженера, журналіста та краєзнавця – Марка Ілліча Горловського. Чоловіка вже чотири роки не має з нами, але спогади про нього живуть.
Марк Горловський все життя присвятив професії, був головним інженером проєкту Лебединського ГЗК та був частиною багатьох інших проєктів. А потім, коли пішов на пенсію - зайнявся краєзнавством. Проте інтерес до історії міста та гарних куточків у нього був завжди. Він не розставався з фотоапаратом, знімав фільми на кіноплівку та одним з перших у місті придбав відеокамеру.
Хоч до журналістської справи він долучився, вже будучи в солідному віці – зробив багато для її розвитку.
«Одного разу він приїхав до мене, ми з ним товаришували багато років, і каже: «Мені запропонували очолити газету «Шолом-Алейхем!»», - це газета єврейської общини криворізької, - «Але я боюсь, що в мене не вийде». Ну, я знаю, як він писав, що в нього такий слог цікавий, як би професійний, можна сказати, що людина енциклопедичних знань. Він начитаний, бо він писав вірші, він займався кінозйомкою, фотозйомкою, тобто людина різнопланова була. Каже мені: «Ти будеш мені допомагати?». Та звісно. І ми почали з цієї газети», - розповів про початок журналістського шляху Марка Горловського та його особу журналіст, Олександр Степаненко.
«Шолом-Алейхем!» Марк Ілліч редагував сім років. Також був частим гостем на виставках та культурних заходах у місті. Його захоплення історією допомогло проілюструвати вантажними світлинами книгу про історію криворіжжя.
Ще за життя Марк Горловський хотів провести творчий вечір, але здоров'я вже не дозволило. Оксана Шахмоть, редактор газети «Під знаком води і металу» у ювілейний рік - 90 від дня його народження, втілила бажання чоловіка, хоч і після його відходу.
«Ми з ним дружили, незважаючи на різницю віці. Це не відчувалось, тому що він був дуже легкою, веселою особистістю, людиною з гумором. Пам'ятати про своїх колег, це наш обов'язок, доносити про їх внесок в розвиток громади, де вони жили. Ми вважаємо це дуже цінно і потрібно. Потрібно для молоді, в першу чергу, щоб знали наших особистостей, людей-дослідників. Щоб знали, пам'ятали і, можливо, чомусь надихалися їхніми роботами», - зазначила Оксана Шахмоть.
Сам захід складався з двох частин спочатку розповідали про шлях гірничого інженера і його внесок. Потім давали слово його колегам. Друга частина розповідала про чоловіка, як творчу особистість.
Раніше ми писали, що була відкрита виставка криворізького художника Анатолія Труфкіна.
Марк Горловський все життя присвятив професії, був головним інженером проєкту Лебединського ГЗК та був частиною багатьох інших проєктів. А потім, коли пішов на пенсію - зайнявся краєзнавством. Проте інтерес до історії міста та гарних куточків у нього був завжди. Він не розставався з фотоапаратом, знімав фільми на кіноплівку та одним з перших у місті придбав відеокамеру.
Хоч до журналістської справи він долучився, вже будучи в солідному віці – зробив багато для її розвитку.
«Одного разу він приїхав до мене, ми з ним товаришували багато років, і каже: «Мені запропонували очолити газету «Шолом-Алейхем!»», - це газета єврейської общини криворізької, - «Але я боюсь, що в мене не вийде». Ну, я знаю, як він писав, що в нього такий слог цікавий, як би професійний, можна сказати, що людина енциклопедичних знань. Він начитаний, бо він писав вірші, він займався кінозйомкою, фотозйомкою, тобто людина різнопланова була. Каже мені: «Ти будеш мені допомагати?». Та звісно. І ми почали з цієї газети», - розповів про початок журналістського шляху Марка Горловського та його особу журналіст, Олександр Степаненко.
«Шолом-Алейхем!» Марк Ілліч редагував сім років. Також був частим гостем на виставках та культурних заходах у місті. Його захоплення історією допомогло проілюструвати вантажними світлинами книгу про історію криворіжжя.
Ще за життя Марк Горловський хотів провести творчий вечір, але здоров'я вже не дозволило. Оксана Шахмоть, редактор газети «Під знаком води і металу» у ювілейний рік - 90 від дня його народження, втілила бажання чоловіка, хоч і після його відходу.
«Ми з ним дружили, незважаючи на різницю віці. Це не відчувалось, тому що він був дуже легкою, веселою особистістю, людиною з гумором. Пам'ятати про своїх колег, це наш обов'язок, доносити про їх внесок в розвиток громади, де вони жили. Ми вважаємо це дуже цінно і потрібно. Потрібно для молоді, в першу чергу, щоб знали наших особистостей, людей-дослідників. Щоб знали, пам'ятали і, можливо, чомусь надихалися їхніми роботами», - зазначила Оксана Шахмоть.
Сам захід складався з двох частин спочатку розповідали про шлях гірничого інженера і його внесок. Потім давали слово його колегам. Друга частина розповідала про чоловіка, як творчу особистість.
Раніше ми писали, що була відкрита виставка криворізького художника Анатолія Труфкіна.
