Згадували їх подвиги та вшановували пам'ять: п’ятьом криворіжцям відкрили меморіали
На честь випускників Криворізької гімназії №126, Олександра Барановського, Олександра Коваленка, Олександра Плахтієнка, Олега Пурика, Сергія Мар'яненка, які віддали своє життя заради захисту найближчих та батьківщини, встановили пам'ятні знаки.
Олександр Барановський після навчання у школі продовжив освіту у ПТУ №14 та здобув фах столяра-тесляра будівельного.
Запам'ятався усім, як чесний, чуйний, надійний. Зажди приходив на допомогу та підтримував у важкі хвилини.
У 2005 році закінчив строкову службу і працював на виробництві меблів, аж допоки росіяне напала на Україну. 19 квітня 2022 року його мобілізували. Навчання чоловік проходив у військовому центрі «Десна» на Чернігівщині. Був старшим навідником самохідно-артилерійського взводу в/ч А 7014, де, на жаль, і загинув через ракетну атаку 17 травня 2022 року.
За час служби його нагородили нагрудним знаком «66 окрема механізована бригада», «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня та медаллю «За військову службу України».
Олександр Коваленко у школі обожнював трудове навчання та фізкультуру, а доросле життя пов'язав з будівельною галуззю і працював по всій країні та закордоном. У всіх магазинах VARUS у Кривому Розі залишилася частина праці Героя. Обожнював котів та їжаків, добре вмів готувати, так, що друзі навіть закликали йти на «Майстер-шеф».
Коли розпочалася війна, сам неодноразово ходив до військкомату, але без досвіду чоловіка брати не хотіли. Наполегливість привела до результату - Олександр став військовим. Ніс службу старшим стрільцем У 81-й бригаді десантно-штурмових військ в/ч А 2120.
16 червня 2023 року родина дізналася, що Олександр зник безвісти, а 22 – вже отримала «похоронку». Воїн загинув поблизу Білогорівки на Луганщині 13 червня при виконанні бойового завдання.
Олександр Плахтієнко обрав шлях гірника. Після школи вступив до Криворізькогогірничо-електромеханічного технікуму. Після нього працював термістом в механічномуцеху №1 «Дизельного заводу». Потім - на шахті « Фрунзе» разом з батьком, хотівпродовжити династію. Останнім цивільним місцем роботи став «Акватік Проєкт», де бувмонтажником-висотником.
Олександр був доброзичливим, чесним, старанним, завжди допомогав іншим. Бувнадійним другом та опорою для побратимів, люблячим сином для батьків, турботливимбатьком для своїх синів.
На фронт пішов добровільно, влившись у ряди 2 відділення 1 аеромобільного взводу, аеромобільної роти, 2 аеромобільного батальйону військової частини А 2120 старшим стрільцем. Біля населеного пункту Діброва Луганської області життя воїна обірвалаворожа куля.
Посмертно нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
Олег Пурик з юних років цікавився спортом - важкою атлетикою, рибалкою, також любив читати. Закінчив Одеську юридичну академію. Строкову службу пройшов у «Десні», де отримав спеціальність механік-водій БМП.
З 2010 року працював на «Сухій Балці» на посаді інженера з нормування трудових процесів. Аби краще розумітися у тонкощах гірничої справи закінчив Гірничий фаховий коледж. потім працював Головний фахівцем управління безпеки «КЗРК».
На початку повномасштабного вторгнення Олег не зміг стояти осторонь та за покликом серця 27 березня став на захист держави. Службу проходив у військовій частині А 1939, 22-го окремого мотопіхотного батальйону у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. 24 жовтня разом з побратимами потрапив у засідку та загинув у с. Стельмахівка у Луганській області.
Його мужність та відданість неодноразово відзначало командування. Герой був нагороджений медаллю «За службу Українському народу», орденом «За мужність» та нагрудним знаком за заслуги перед містом ІІІ ступеня посмертно.
Сергій Мар'яненко з дитинства поєднував у собі потяг до музики та до техніки. Любив лагодити, ремонтувати, майструвати. Був дисциплінований, старанний, працьовитий та наполегливий у роботі.
Після закінчення Криворізького навчально-виробничого центру та здобуття професії « Агент з організації туризму. Адміністратор» - пройшов строкову службу у Київській області. Потім повернувся до рідного міста і працював на «АрселорМіттал Кривий Ріг», згодом у «МетТрансСервіс», «Метінвест- СМЦ» та на різних приватних підприємствах.
У березні 2021 повернувся до війська і підписав контракт. Почав службу у військовій частині А 2802 Миколаївської області у відділі морської піхоти, взводу морської піхоти, батальйону морської піхоти. У грудні 2021 року отримав направлення до Маріуполя, де і зустрів початок повномасштабного вторгнення. Вибрався з оточення на «Азовсталь». 5 березня 2022 року його життя обірвав артилерійський обстріл.
Воїна посмертно нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня, орденом «За мужність» II ступеня» та орденом «За мужність» IІІ ступеня».
Завдяки самовідданості цих та багатьох інших Героїв, ми живемо, працюємо та сподіваємося на перемогу, яка виборюється високою ціною. Пам'ять про неї завжди житиме в душах українців та у пам’ятних знаках.
Раніше ми писали, що на фронті поліг криворіжець Максим Молчанов.
Олександр Барановський після навчання у школі продовжив освіту у ПТУ №14 та здобув фах столяра-тесляра будівельного.
Запам'ятався усім, як чесний, чуйний, надійний. Зажди приходив на допомогу та підтримував у важкі хвилини.
У 2005 році закінчив строкову службу і працював на виробництві меблів, аж допоки росіяне напала на Україну. 19 квітня 2022 року його мобілізували. Навчання чоловік проходив у військовому центрі «Десна» на Чернігівщині. Був старшим навідником самохідно-артилерійського взводу в/ч А 7014, де, на жаль, і загинув через ракетну атаку 17 травня 2022 року.
За час служби його нагородили нагрудним знаком «66 окрема механізована бригада», «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня та медаллю «За військову службу України».
Олександр Коваленко у школі обожнював трудове навчання та фізкультуру, а доросле життя пов'язав з будівельною галуззю і працював по всій країні та закордоном. У всіх магазинах VARUS у Кривому Розі залишилася частина праці Героя. Обожнював котів та їжаків, добре вмів готувати, так, що друзі навіть закликали йти на «Майстер-шеф».
Коли розпочалася війна, сам неодноразово ходив до військкомату, але без досвіду чоловіка брати не хотіли. Наполегливість привела до результату - Олександр став військовим. Ніс службу старшим стрільцем У 81-й бригаді десантно-штурмових військ в/ч А 2120.
16 червня 2023 року родина дізналася, що Олександр зник безвісти, а 22 – вже отримала «похоронку». Воїн загинув поблизу Білогорівки на Луганщині 13 червня при виконанні бойового завдання.
Олександр Плахтієнко обрав шлях гірника. Після школи вступив до Криворізькогогірничо-електромеханічного технікуму. Після нього працював термістом в механічномуцеху №1 «Дизельного заводу». Потім - на шахті « Фрунзе» разом з батьком, хотівпродовжити династію. Останнім цивільним місцем роботи став «Акватік Проєкт», де бувмонтажником-висотником.
Олександр був доброзичливим, чесним, старанним, завжди допомогав іншим. Бувнадійним другом та опорою для побратимів, люблячим сином для батьків, турботливимбатьком для своїх синів.
На фронт пішов добровільно, влившись у ряди 2 відділення 1 аеромобільного взводу, аеромобільної роти, 2 аеромобільного батальйону військової частини А 2120 старшим стрільцем. Біля населеного пункту Діброва Луганської області життя воїна обірвалаворожа куля.
Посмертно нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
Олег Пурик з юних років цікавився спортом - важкою атлетикою, рибалкою, також любив читати. Закінчив Одеську юридичну академію. Строкову службу пройшов у «Десні», де отримав спеціальність механік-водій БМП.
З 2010 року працював на «Сухій Балці» на посаді інженера з нормування трудових процесів. Аби краще розумітися у тонкощах гірничої справи закінчив Гірничий фаховий коледж. потім працював Головний фахівцем управління безпеки «КЗРК».
На початку повномасштабного вторгнення Олег не зміг стояти осторонь та за покликом серця 27 березня став на захист держави. Службу проходив у військовій частині А 1939, 22-го окремого мотопіхотного батальйону у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. 24 жовтня разом з побратимами потрапив у засідку та загинув у с. Стельмахівка у Луганській області.
Його мужність та відданість неодноразово відзначало командування. Герой був нагороджений медаллю «За службу Українському народу», орденом «За мужність» та нагрудним знаком за заслуги перед містом ІІІ ступеня посмертно.
Сергій Мар'яненко з дитинства поєднував у собі потяг до музики та до техніки. Любив лагодити, ремонтувати, майструвати. Був дисциплінований, старанний, працьовитий та наполегливий у роботі.
Після закінчення Криворізького навчально-виробничого центру та здобуття професії « Агент з організації туризму. Адміністратор» - пройшов строкову службу у Київській області. Потім повернувся до рідного міста і працював на «АрселорМіттал Кривий Ріг», згодом у «МетТрансСервіс», «Метінвест- СМЦ» та на різних приватних підприємствах.
У березні 2021 повернувся до війська і підписав контракт. Почав службу у військовій частині А 2802 Миколаївської області у відділі морської піхоти, взводу морської піхоти, батальйону морської піхоти. У грудні 2021 року отримав направлення до Маріуполя, де і зустрів початок повномасштабного вторгнення. Вибрався з оточення на «Азовсталь». 5 березня 2022 року його життя обірвав артилерійський обстріл.
Воїна посмертно нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня, орденом «За мужність» II ступеня» та орденом «За мужність» IІІ ступеня».
Завдяки самовідданості цих та багатьох інших Героїв, ми живемо, працюємо та сподіваємося на перемогу, яка виборюється високою ціною. Пам'ять про неї завжди житиме в душах українців та у пам’ятних знаках.
Раніше ми писали, що на фронті поліг криворіжець Максим Молчанов.
