Зараз йдуть контактні, ближні бої: історія криворіжця Сергія, який пішов боронити Україну до НГУ після дзвінка сина
Криворіжець Сергій ще у минулому хотів стати військовим. Чоловік на початку 90-их закінчив ліцей з посиленою відповідною підготовкою, однак доля склалася не так – пішов працювати оперуповноваженим карного розшуку в одному з районних відділів міста. Коли трапилася пенсія, провів час за кордоном. Під час початку повномасштабної війни йому зателефонував син і повідомив, що розпочалося страхіття. Містянин без роздумів пішов до ТЦК. Його історію розповіли на сторінці в/ч 3011 НГУ.
Після бойового злагодження Сергій виїхав на Херсонщину. Там довелося виконувати завдання у складі мобільних вогневих груп. У квітні цього року гвардієць вдруге потрапив в район Урожайного на Донеччині. Побачив, що не було жодного місцевого мешканця. А кожна будівля була розтрощена.
«Під час першої ротації росіяни не проводили таких масованих штурмів, намагалися провести розвідку по двоє-троє чоловіків. «Шугали» їх, вони тікали. А зараз вже йдуть контактні, ближні бої. Ввечері я заступив на позиції та вже зранку наступного дня був стрілецький бій. Пробув там 4 дні та кожного дня, вранці та ввечері, нас намагалися штурмувати. «Пташка» нам допомагала, працювала артилерія суміжників, коли йшла техніка противника. Бувало, що ворог робив для себе так звану димову завісу, щоб зайти непомітно, але замість того, щоб наступати, противник розбігався у різні сторони», - розповідає криворіжець.
Чоловік згадує день, коли отримав поранення. До його позицій йшло 15 окупантів, які думали, що направляються до «своїх». Попередні штурми відрізнялися. Була задіяна техніка, жива сила ворога була підготовлена. А тут вони переміщувалися спокійно, балакали між собою. Командир дав по ним постріли з кулемета, зав’язався бій.
«Приблизно через дві години по нас почали працювати скидами – атака дронами тривала десь з восьмої ранку і приблизно до четвертої години вечора. Від вибухів мою лежанку та мене засипало землею. У якийсь момент мій командир подумав, що я загинув, але обійшлося – отримав осколкове поранення та забій руки», - каже Сергій.
Герой зауважує, коли ти перебуваєш на позиції, адреналін бере гору. Розуміння того, що було, приходить через кілька діб. Коли аналізуєш перебіг бою і думаєш про те, як можна було зробити інакше. Після поранення наш захисник і побратими близько 2 км добиралися до еваку. Нині Сергій у безпеці і проходить лікування.
Нагадаємо, раніше ми давали історію воїна НГУ «Псіха», який раніше був електромонтером і аграрієм.
