Вони оберігають нас з небес: у Кривому Розі відкрили меморіальні дошки на честь Андрія Коломійчука та Євгенія Чабаненка
Кривий Ріг не припиняє вшанування Героїв, які до останнього подиху нищили рашистів. Сьогодні на стінах гімназії №130 з'явились два нових пам’ятних меморіали - Андрієві Коломійчукові та Євгенієві Чабаненкові.
Андрій Коломійчук ще змалечку демонстрував якості Людини з великої літери. Він був добрим, щирим, товариським, справедливим, принциповим. Завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував. Вивчився у Криворізькому національному університеті. Мав досвід армійської служби. Це було у 2015-2016 роках під Києвом та Черніговом. Коли почалося повномасштабне вторгнення, пішов у Національну гвардію України.
«Його всі намагалися відмовити. Але не вийшло. Він твердо вирішив що піде захищати родину. Він цілеспрямовано туди пішов», - говорить Борис, брат Андрія.
Андрій Коломійчук був стрільцем у лавах в/ч 3035 Східного ОТО НГУ. Загинув у населеному пункті Кузьмине, що у Сєвєродонецькому районі Луганщини. Його посмертно нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня. У Андрія Коломійчука залишилися дружина та двоє маленьких синів.
«Я його знав виключно з позитивного боку. Він був гарним товаришем, на якого можна покластися», - додав Костянтин, однокласник Андрія.
Євгеній Чабаненко мав веселу вдачу. Хотів змалечку стати артистом. Займався східними єдиноборствами та футболом. У 2019-2021 роках знаходився на строковій службі. Після неї пішов на роботу слюсарем-ремонтником на одне з гірничо-видобувних підприємств Кривого Рогу. Під час повномасштабки у грудні 2022 року добровільно відправився на фронт.
«Він був хорошим, веселим. Просто подзвонив, сказав мамі, що він йде на війну. Завтра йому б виповнилося 25 років…», - розповідає Ігор Іванович, вітчим.
Євгеній Чабаненко виконував поставлені командуванням задачі у якості старшого солдата гранатометного взводу. Життя криворіжця обірвалося поблизу населеного пункту Тоненьке у Донецькій області. За подвиги він нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
«Яким він був? Звичайним, добрим, чесним, чуйним хлопчиком, трошечки упертим, завжди досягав своєї цілі і завжди мріяв бути героєм», - промовила Антоніна Петрівна, перша вчителька Євгенія.
Вічна пам'ять оборонцям! Вклоняємося за подвиги!
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у Кривому Розі з'явилася унікальна інсталяція «Код незламності». На стіні гімназії №24 поблизу пам’ятних дощок з калинок ручної роботи сформували дерево спогадів біля якого літають горлиці.
