Їх подвиги не зітруться з пам'яті : у Кривому Розі відкрили п’ять меморіальних дощок на честь полеглих Героїв

П'ятеро випускників полишили мирне життя і стали на захист рідної землі від жорстокого зазіхання та тотального знищення підступними сусідами. Сергій Олименко, Дмитро Олійник, Євгеній Онопрієнко добровільно долучилися до Сил Оборони, а Сергій Чернявський та Костянтин Скиба дочекалися повістки та одразу стали до лав військовослужбовців. 

Сергій Олименко отримав фах металозварювальника та працював на КМК, а потім перейшов на Шахту ім. Фрунзе на посаду підземного гірника очисного вибою. За майстерність та хист до справи два роки був номінований як найкращий гірник очисного вибою. Сергій мав «білий квиток», але на початку повномасштабного вторгнення домігся місця серед захисників і потрапив на передову. Служив  штурмовиком у військовій частині А1910 на Бахмутському напрямку.  Останній бій воїн зустрів 15 вересня 2023 року у населеному пункті Кліщіївка. Чоловік так і не побачив онука, який народився через 10 днів після його загибелі. 

Герой нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III. 

Євгеній Онопрієнко вступив до Криворізького автотранспортного технікуму. Після його закінчення працював в приватній автомайстерні. Захоплювався, до речі, не тільки машинами, а й велосипедами. Контракт підписав 7 серпня 2022 року. 25 жовтня навідник 4-го десантно-штурмового відділення 2-го десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону, військової частини АО284 Збройних сил України виїхав у напрямку Сватове-Кремінна. В цей день група штурмовиків потрапила у засідку. Євгеній загинув від вибухової травми біля населеного пункту Невське Луганської області.

Воїн посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня. 

Костянтин Скіба закінчив Автотранспортний коледж та пройшов строкову службу в армії. Потім вступив до Криворізького технічного університету, який закінчив у 2011 році. Працював автомеханіком на СТО. Був також свідомим християнином, що відображалось у його щоденному житті та вчинках. Мріяв розпочати власний соціальний бізнес, який би відповідав потребам суспільства й водночас підтримував благодійні проєкти.

«Костя завжди був відповідальний, відкритий, мудрий, завжди намагався зробити цей світ краще. У віці 24 років він сам знайшов осередок культурно-громадського центру ШЕЛТЕР +, куди приєднався для волонтерства», – поділилася Тетяна Скиба, дружина загиблого. Саме там вони і познайомилися. 

У квітні 2022 року отримав повістку, а у вересні був мобілізований до лав Збройних сил України. Став молодшим сержантом, кулеметником у 2-му мотопіхотному батальйоні 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».

Позивний «Давид» захисник обрав самостійно: захоплювався цим біблійним героєм, який мав хоробре серце і переміг велетня, коли сам був молодим і недосвідченим воїном, саме завдяки вірі в Бога. Так само і Костянтин, перебуваючи в небезпечних умовах, покладався на Бога. 

За день до загибелі встиг евакуювати пораненого командира й повернувся на бойові позиції у Бахмуті. 1 квітня 2023 року оборонця не стало. 

У нього залишилася дружина, дві донечки, батьки і сестра.

Захисник нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня».

Інші два героя боронили Харківський напрямок. 

Дмитро Олійник після закінчення школи вступив на бюджет до Криворізького національного університету на металургійний факультет, паралельно навчався в компʼютерній академії «IT STEP».

У 2020 році підписав контракт із ЗСУ. Став солдатом, стрільцем-помічником гранатометника 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Воював на Донбасі. Після ротації отримав посвідчення учасника бойових дій. 3 початку повномасштабного вторгнення виконував бойові завдання під Харковом. 3 березня отримав вибухову травму, коли у БМП «прилетів» снаряд. На наступний день загинув від внутрішньої кровотечі. 

«Тоді біда прийшла у нашу родину, як і у багато інших родин в Україні. Ніколи не висохнуть очі матерів, ніколи вже не посміхнуться так, як раніше татусі, родичі. війна – страшна біда для країни», – зазначив Вячеслав Плахтієнко, дядько Дмитра Олійника. 

Героя посмертно відзначили орденом «За мужність» III ступеня та «За заслуги перед містом» III ступеня. 

Сергій Чернявський після закінчення школи здобув професію прохідника, машиніста електровоза, електрослюсаря і працював за професією, а через рік перейшов на шахту «Покровська» спочатку учнем, а потім прохідником. 

«Сергій був дуже спокійним, добрим, добродушним, завжди всім допомагав і це дуже важка втрата особливо для матері», – розповіла Світлана, мама полеглого. 

В 2015-2016 роках чоловік проходив військову службу. Після демобілізації повернувся на попереднє місце роботи. 7 грудня 2022 року Сергія Чернявського призвали до Збройних Сил України. На фронті він став стрільцем-снайпером механізованого батальйону військової частини А4698. 12 листопада 2023 року під час мінометного обстрілу населеного пункту Іванівка, Куп'янського району воїн отримав поранення несумісні з життям. 

Сергій Чернявський нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня (посмертно). 

«5 молодих хлопців поклали найдорожче, що в них є – життя за волю і незалежність України, за своє місто, за свої родини. Дуже важко. Найважче всього безумовно рідним – дітям, матерям, дружинам, родичам. Але наш обов’язок зробити все щоб вони жили. Щоб вони жили у своїх дітях. Щоб пам'ять про них жила у меморіальних дошках, монументах, в учбових програмах, щоб наступне покоління знало про подвиг цих хлопців. А нам залишається пам'ять, допомога Силам Оборони України», – резюмував Голова Ради оборони міста Олександр Вілкул. 

Нагадаємо, що на Запорізькому напрямку фронту загинув криворіжець Михайло Подповідний.