«Тримаємо росіян в страху, щоб вони не забували, куди вони вдерлися»: історія криворізького нагцвардійця «Француза», який пройшов чималий бойовий шлях
Нацгвардієць Олександр, який родом з Кривого Рогу, на службі отримав позивний «Француз». Хлопець за мирного життя здобув фах електрогазозварювальника. У те рокове 24 лютого 2022 року Олександр працював на АЗС у Бородянці Київської області. Мав здати зміну і втілювати свої плани на день. Однак… Його історію розповіли на сторінці в/ч 3011 НГУ у соціальній мережі.
«Француз» згадує, що ранком йому зателефонував напарник. Сказав про початок великої війни. Спочатку криворіжець йому не повірив. Потім почитав в інтернеті про вторгнення окупантів. Пізніше почав чути звуки вибухів, які ставали все ближчими. Він вирішив повертатися до рідного міста. Дорога була тривалою, через 2 дні вдалося дістатися Кривого Рогу. Адже довелося багато об’їжджати. Дороги перекриті, мости підірвані. На початку березня хлопця направили на службу до 21-ї бригади Національної гвардії України.
«Спочатку потрапив у патрульний підрозділ, у якому проходив строкову службу. Виконували завдання з охорони та оборони об’єктів, а потім – патрулювали місто під час дії комендантської години. Далі – несли службу на одному із блокпостів в районі Кривого Рогу», - говорить Олександр.
Після початку контрнаступу на Херсонщині містянин долучався до зачисток звільнених населених пунктів. Серед них були Старосілля та Велика Олександрівка. Разом з побратимами вдалося затримати місцевого фанатика «руського міра» і передати правоохоронцям. Військовим страшно давалося слухати про те, що коїли рашисти з українцями. Восени 2023 року гвардієць став служити у протитанковому підрозділі. «Француз» нині бореться за Україну на Херсонщині, зокрема, відпрацьовує цілі на тимчасово окупованому лівобережжі.
«Станковий протитанковий гранатомет особливий тим, що ним можна працювати по техніці противника як прямою наводкою, так і «навісом», а також «осколковими» – по живій силі ворога, по бліндажах чи спостережним постам. Коли ми починаємо працювати, то вже знаємо певні орієнтири – місця, де ймовірно може бути скупчення противника. Це може бути та будівля, і спостережний пост. Коли отримали дані про ціль, то корегуємося та розраховуємо час для пострілу, це приблизно 8 секунд, та робимо постріл. Звичайно, заздалегідь готуємо для себе укриття – для того, аби самим не стати мішенями. Після нашого відпрацювання росіяни почали кричати «Працюють по нас!» і тоді ми зрозуміли, що робота була ефективною. Одразу побачити ефективність не дозволяє рельєф місцевості, але підтвердження отримали від самих росіян. Завжди працюємо дуже акуратно і тримаємо росіян у страху — щоб вони не забували, хто справжні хазяї на цій землі», - поділився боєць.
Нагадаємо, раніше ми давали історію гвардійців «Мурчика» і «Мажора», які наводять страх на ворога на Донецькому напрямку.
