Ніс службу на найпекельніших відтинках фронту й нині нищить ворогів на Херсонщині: історія криворізького нацгвардійця Павла «Бурханчика»

22-річного гірника з Кривого Рогу повномасштабний наступ окупантів зустрів на строковій службі. Павло на псевдо «Бурханчик» служив у лавах однієї з військових частин Харкова. Мав лише три місяці досвіду і вже відбивав атаки загарбників. Тоді його головною думкою було – знищити ворога.

Від оборони поступово перейшли до контрнаступальних дій. «Бурханчик» брав участь у звільненні населеного пункту Уди, пізніше – у звільненні Куп’янська, Куп’янська-Вузлового, згодом – селища Новоселівське на Луганщині.  

«В Куп’янську-Вузловому на даху одного із місцевих підприємств ми помітили якийсь рух, а потім позаду нас із дерева впала велика гілка. Спочатку не звернули увагу, а потім почули, як працює наш екіпаж БТР. Виявилося, що там знаходилися шестеро росіян, які намагалися вести по нам прицільний вогонь», – згадав Павло. 

Спільно із оборонцями з бригад Збройних сил України Павло виконував бойові завдання на Сватівському напрямку. А з 2023 року зі своїми побратимами тримав оборону Соледара. 

Бригада, що там знаходилася, потрапила в оточення і один з підрозділів зміг прорвати лінію оборони росіян та допоміг вирвати з лап ворога декілька сотень бійців

«Було максимально жорстко. Перші кілька діб ми знаходилися на окраїні міста, де знаходилася сольова шахта. Із противників, з якими ми боролися, найсильнішими були так звані «вагнера» та російські ДШВ. Вони були підготовлені і намагалися брати кількістю. На той час у нас вже тривали контактні бої. Стрілянина з автоматів була цілодобовою», – говорив гвардієць.

В одну з тих пекельних ночей росіяни прийшли на позицію наших захисників з посадки. Тоді загинув командир Павла із позивним «Шайба». З того моменту бійці почали атакувати окупантів з особливою завзятістю. 
 
«М’ясні» штурми тривали цілодобово. Ворог намагався давити кількістю нападників. Часто окупанти проводили розвідку боєм саме вночі, таким чином намагалися визначити позиції українських оборонців. «Бурханчик» з побратимами зміг вибратися із зрівняного з землею Соледару . Потім його батальйон, став на захист Бахмуту, за який вже точилися найжорстокіші бої.

«У нашому підрозділі було повне порозуміння, ми спрацювалися, допомагали один одному. Те, що я сьогодні можу продовжувати виконувати завдання є найкращим підтвердженням того, що робота була ефективною», – прокоментував гвардієць. 

Сьогодні Павло несе службу у лавах 21-ї окремої бригади та виконує завдання на Херсонському напрямку. Війна не завадила будувати йому плани на майбутнє, адже після її початку воїн створив сім’ю, яка чекає на його повернення.

Нагадаємо, що раніше ми писали історію нацгвардійця з Кривого Рогу, який забезпечує належні умови, береже життя воїнів та нищить ворогів.