«Цікавився всім чим тільки можна: зброя, тактика, надання допомоги»: у Кривому Розі простилися із стрільцем 17-ї танкової Леонідом Савельєвим

Леонід Савельєв влаштувався на шахту «Тернівська», згодом перейшов на рудник «Суха Балка», і там  працював шахтарем. Мав дружину, разом вони виховували двох синів. 

 «Це дуже добра людина була, молодий батько. Ніколи жодного грубого слова не було, ніколи. Дуже гарний, дуже товариський. Він просто не міг залишитись осторонь», – згадує Тетяна, його колега, яка працювала у відділі кадрів шахти. Вона запам’ятала, як в перші дні не роздумуючи чоловік, як і багато інших шахтарів, приєднався до лав захисників. Став стрільцем 17-ї танкової бригади механізованого батальйону.

Після навчання його направили до села Новотошківське на Луганщині.  Ще під час військової підготовки Леонід познайомився з Олександром.  

«Так як більшість хлопців були з бойовим досвідом АТО 14 року, Льончик слухав завжди нас. Все, що ми розказували й показували, цікавився всім, чим можна тільки: зброя, тактика, надання допомоги. Старався навчитися або підказати, коли він щось краще знав. Веселий був, з почуттям гумору», – розповів побратим. Вони разом виїхали на виконання бойових завдань 1 квітня. Зі слів побратима бій був важкий, противник вибивав наших чим тільки міг. Олексанр був кулеметником, а Леонід його другим номером. В перший день старший товариш отримав поранення і був евакуйований, а Леонід залишився на позиції до кінця. Вже у шпиталі чоловік дізнався, що його побратима не стало.

Рідні відважного захисника, втративши із ним зв'язок, довгий час розшукували Леоніда. Лише днями вони отримали трагічну звістку. 
7 вересня родина  провела в останню земну дорогу хороброго оборонця країни.  
У 35-річного воїна залишилася мати, дружина та синочки. 

Нагадаємо, раніше у лікарні через поранення не витримало серце воїна 17-ї окремої танкової бригади Богдана Ніколайчука. Як воїн вибирався з оточеного Маріуполя та інші деталі читайте тут.