Пережила окупацію і зараз захищає Україну : історія військовослужбовиці Олександри Сидоренко
До війни жінка жила у Херсоні, у селі з батьками пережила окупацію, стала волонтеркою. А згодом приєдналася до тількино створеного 7 окремого батальйону «АРЕЙ» Української Добровольчої Армії. Олександра Сидоренко, молодша лейтенантка, розповіла, як жила до війни та опинилася у лавах захисників. Її історією поділилися на сторінці батальйону в соцмережі.
Олександра Сидоренко до повномасштабного вторгнення навіть і мислити не могла, що опиниться на фронті. Жила у Херсоні, виховувала сина, її розмірене життя змінив вранішній дзвінок від мами 24 лютого і звуки вибухів та ворожих літаків у передмісті. Жінка зібрала речі і разом із сином поїхала у село до батьків, думала так буде безпечніше. Але через сім днів опинилася в окупації. Спочатку було страшно, а потім родина просто чекала звільнення.
«Коли почули, що наші вже поряд і и скоро будемо на свободі, такого щастя ми, мабуть, ніколи не відчували», - говорила Олександра. Окупація тривала 26 нескінченних днів.
Закордон не виїхала, бо не могла полишити батьків. Натомість стала активним волонтером, возила допомогу хлопцям на позиції. Згодом, разом з батьком, приєдналася до новоствореного 7 окремого батальйону «АРЕЙ». Зараз Олександра – молодша лейтенантка Збройних Сил України, начальниця автомобільної служби батальйону з позивним «Мала».
У батальйоні жінок багато – це і кухарі, і логістика, і штаб. Вони працюють на рівні з іншими, бо батальйон – це родина. Вони один за одного до кінця.
Хоробра захисниця вірить у нашу Перемогу, і закликає людей не залишатися осторонь, бо будь-яка підтримка – це запорука успіху.
