Батько двох синів, керівник у міжнародній компанії, парашутист, мандрівник, а нині – захисник: історія бійця 129 Криворізької окремої бригади ТрО
Із перших днів війни взялися за зброю та пішли захищати свій народ тисячі українців із найрізноманітнішими досвідом, вдачею та минулим. Серед них і Олександр Завадський – криворіжець, який із перших днів повномасштабного вторгнення став до лав 129 окремої бригади ТрО. Його історію бригада опублікувала на своїй офіційній сторінці в соцмережі.
Олександр Завадський не з чуток знав, що таке військо ще до початку ворожого вторгнення. Більше 20 років він прослужив у ЗСУ кадровим офіцером. Пройшов через всі посади: від командира взводу і до офіцера штабу. Закінчив службу начальником бойової підготовки 17-ї танкової бригади. Отримав від міністра Олексія Резнікова відзнаку «Вогнепальна зброя» та «Срібний Хрест» із рук Валерія Залужного.
У цивільному житті криворіжця також обійшлося не без успіхів. Починаючи звичайним вантажником, він дійшов до посади керівника із логістики у міжнародній компанії. Виховував двох синів. А у вільний час займався спортом, дайвінгом, стрибками із парашутом, подорожував.
Повернутися до війська його змусила повномасштабна війна. І не його одного – разом із ним добровільно стали до лав оборонців старший син та молодший брат. Вони були одними із перших, з кого формувалася 129 окрема Криворізька бригада ТрО. Олександр став начальником командного пункту, згодом – начштабом одного із батальонів, а нині - його командиром.
Одними із перших під його командуванням воїни гідно давали відсіч ворогу, про що згадує: «В перший же день прийняли бій в неповному складі. Бій тривав понад 10 годин. Протягом тижня особовий склад батальйону відбив понад п’ять атак ворога та завдавав втрат в живій силі та озброєнні, завдяки чому військова частина не втратила жодної позиції оборони та навіть зуміла зайняти ще один опорний пункт».
Про те, звідки захисники беруть стільки наснаги Олександр каже: «Мотивація воїнів нашого батальйону одна – це вільна та незалежна країна, це майбутні покоління вільних українців, це розвинена промисловість. Згадки про радянський союз – це минуле, від якого потрібно позбавлятись. Це страшний сон вільної, цивілізованої людини».
