«Конотопській відьмі» нашого земляка, режисера Івана Уривського, столиця аплодувала стоячи
На сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка криворіжець та талановитий режисер Іван Уривський поставив справжній хіт за сатирично-фантастичною повістю Григорія Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма». Прем’єра відбулась 28 квітня та вразила глядача у самісіньке серце. Не залишились осторонь і арт-критики, що дуже добре сприйняли нове прочитання твору.
Це вже не перше звернення режисера Івана Уривського до української класики. Були на його рахунку драматичні «Лимерівна» за п’єсою Панаса Мирного та «Безталанна» за твором Івана Карпенко-Карого. Тож бурлеск та комедія зазвичай далекі від жанру робіт нашого земляка, але саме такою є прем’єрна «Конотопська відьма». Та що унікально, режисерові знову все вдалося – і гумор, і бурлеск, і дивовижна атмосфера й важливі акценти твору.
Як розповідає у ЗМІ митець, ця повість подобалася йому зі студентства. Та все ж режисер більше тяжів до драматичних постанов. Ідея поставити саме цю історію виникла тому, що крім комедійного, вона має ще багато сенсів, які чіпляють Івана Уривського і про які він хотів би говорити з глядачем. «Квітка-Основ’яненко пише, що світ гине, треба його рятувати, і це в мені сильно відгукнулося. Там взагалі безліч цікавих нюансів: і про любов, і про передчуття війни», - підкреслює наш земляк.
«Конотопська відьма» - це повість про занепад Козаччини, коли Малоросійська колегія з Санкт-Петербурга, призначала в українські міста на чільні посади не надто розумних людей, бо дуже боялася зради. У творі письменник висміяв містечкову владну верхівку, сенсом життя і основним заняттям якої були їжа, пиятика, інтриги та «боротьба з відьмами».
У нинішній «Конотопській відьмі» від Івана Уривського дуже багато вирішено через спів. Це і фольклор, і сучасні речі, які створила для вистави головна хормейстерка театру Сусанна Карпенко. Автентична музика, автентичні звукові родзинки що створюють власну українську атмосферу і із головою занурюють в неї глядача.
Вдало поєднані у виставі арт з комерційним потенціалом. Замість однієї вистави митець створив дві із різним акторським складом та й різними «родзинками», «приправами» і емоційною атмосферою.