Неподалік Авдіївки обірвалося життя захисника із Кривого Рогу Василя Туніка
24 квітня стало відомо, що у важкому бою неподалік Авдіївки загинув відважний воїн із Кривого Рогу Василь Тунік. У мирному житті чоловік працював на «АрселорМіттал». Після початку повномасштабного вторгнення став до лав захисників. Служив навідником кулеметного відділення у лавах 129 окремої бригади ТрО. Разом із побратимами стримував ворожу навалу на Авдіївському напрямку, де 8 квітня і прийняв свій останній бій – неподалік селища Новобахмутівка. Про це повідомляє виконком Інгулецької райради.
24 квітня сумна і страшна звістка надійшла до Інгулецького району нашого міста: у протистоянні окупантам трагічно обірвалося життя відважного захисника із нашого міста Василя Туніка.
Василь – уродженець міста Апостолове. Проте, закінчивши місцеву гімназію, своє уже доросле життя чоловік пов’язав із Кривим Рогом. Тут він сумлінно працював на «АрселоМіттал Кривий Ріг», разом із дружиною ростив дитину та мав багато планів на майбутнє.
Але всі їх обірвала повномасштабна війна. Після початку ворожого вторгнення чоловік став до лав 129 окремої Криворізької бригади територіальної оборони. Там він служив навідником кулеметного відділення взводу вогневої підтримки.
Василь разом зі своїм підрозділом стали тими, хто у важких боях стримував ворога у одній із найгарячіших точок війни – на Авдіївському напрямку. Саме там, 8 квітня, неподалік селища Новобахмутівка, що на північ від міста, воїн героїчно зустрів свій останній бій, у якому серце захисника зупинилося навіки.
Без коханого чоловіка залишилася дружина, без ласкавого та турботливого батька – єдина донька, без надійного брата – сестра, а без свого відважного земляка – весь Кривий Ріг.
Представники гімназії, яку закінчував Василь сповнені туги прокоментували страшну звістку: «Молодий, сповнений планів на майбутнє. Йому б продовжувати рід український, творити Україну. Та не судилося. Важко знайти слова втіхи для рідних героя,неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Та нехай добрий, світлий спомин про захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, однокласників, вчителів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував. Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Батьківщину і кожного з нас!».
