Вивів поранених побратимів і врятував комбата ціною власного життя: історія воїна із 129 бригади ТрО Кривого Рогу Василя Самилова
Боронячи свій народ у надважких умовах на Донеччині поклав своє життя на вівтар перемоги криворіжець Василь Самилов. Чоловік став до лав війська ще під час АТО, а після початку повномасштабного вторгнення – був серед перших добровольців у лавах ТрО рідного міста. Життя воїна героїчно обірвалося на Донеччині – у важкому бою Василь зміг винести порених побратимів та врятувати командира батальйону ціною свого життя. Про це стало відомо 25 квітня від криворіжанки Оксани Стретович. Вона зареєструвала петицію про присвоєння загиблому звання Героя України.
Василь Самилов, як і тисячі жителів нашого міста та країни, раніше сумлінно навчався, працював та жив своє неповторне життя. Чоловік ще на початку 2000-х закінчив факультет української філології у Криворізькому державному педагогічному університеті, працював в охоронній фірмі та мав чимало планів на майбутнє.
Але життя Василя назавжди змінило вторгнення окупантів, ще тоді – у 2014 році. Аби захистити свою сім’ю, свій народ, криворіжець пішов давати відсіч ворогам у ході антитерористичної операції. У перші же дні повномасштабного вторгнення російських виродків чоловік уже був у черзі до військоммату та став одним із перших, хто добровільно приєднався до лав нещодавно створеної 129 окремої бригади територіальної оборони Кривого Рогу.
У її складі Василь неодноразово виконував складні бойові завдання. Серед своїх побратимів мав позивний «Псих». Як пояснює знайома воїна Оксана Стретович: «Такий позивний в нього був не через його характер, а через відображення найпомітнішої риси, що межує між життям і смертю. Він міг мотивувати побратимів швидко діяти в надзвичайних ситуаціях. Це справжній мужній воїн, людина слова, сміливий, відповідальний, безстрашний, зразок незламності та міцності духу».
Через певний час, батальйон, в якому служив Василь, відправився стримувати ворожу навалу на Донеччині. Бої йшли надзвичайно важкі. Під час одного із них частина побратимів отримала важкі поранення. Щосекунди ризикуючи своїм життям, чоловік зміг вивести їх подалі від лінії зіткнення.
Але окупанти на тому не зупинилися – позиції наших хлопців почали інтенсивно обстрілювати артилерією. Під час цього обстрілу Василь прикрив своїм тілом командира батальйону, тим самим врятувавши тому життя. Серце ж самого захисника тоді зупинилося назавжди.
У чоловіка залишилася дружина з дітьми, молодший брат та батьки. Для них Василю назавжди 40. Аби подвиг чоловіка не залишився забутим, криворіжанка Оксана Стретович створила петицію про присвоєння воїну звання Героя України.
Редакція «Першого Міського» висловлює слова щирого співчуття рідним, близьким та знайомим Василя. Його відвага назавжди в наших серцях. Вічна слава та пам’ять Герою!
