У важкому протистоянні з загарбниками неподалік Авдіївки обірвалося життя захисника з Кривого Рогу Олексія Зоріна
19 квітня Кривий Ріг дізнався про важку втрату: захищаючи свободу своїх рідних та свого народу, загинув Олексій Зорін. У мирному житті чоловік більше двадцяти років трудився на гірничодобувних підприємствах нашого міста. На початку 2023 року став до лав захисників та служив водієм механізованого батальйону 53 механізованої бригади. Проявляв стійкість та мужність, виконуючи бойові завдання. Під час одного із них, 12 квітня, життя криворіжця обірвалося поблизу Водяного, що неподалік Авдіївки. Про це повідомила прес-служба «Криворізького залізорудного комбінату».
Наша свобода та саме право на існування обходяться надзвичайно дорогою ціною: щодня кривава війна обриває життя наших відважних захисників. 19 квітня Кривий Ріг дізнався, що на полі бою загинув Олексій Зорін.
Ще зовсім молодим, одразу після закінчення професійно-технічного училища №46, Олексій пройшов строкову службу. Завершивши її у 1997 році, розпочав свій трудовий шлях у гірничодобувних підприємствах міста. Трудився спочатку електрогазозварювальником «Кривбасшахтопроходки». А у 2000 році влаштувався до «Криворізького залізорудного комбінату», з яким пов’язав більш ніж двадцять наступних років свого життя.
На «КЗРК» працював спочатку охоронцем шахти «Криворізька». А уже через рік високий професіоналізм дозволив Олексію перевестись на підземні горизонти, де він був електрослюсарем, а пізніше – кріпильником. Серед колег та керівництва славився своєю працьовитістю, відповідальністю та старанністю.
Життя Олексія докорінно змінило повномасштабне вторгнення окупантів. 7 лютого 2023 року чоловік потрапив до лав оборонців за мобілізацією. Служив водієм 2 механізованого батальйону 53 окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.
Під час служби з відвагою відстоював незалежність Батьківщини та право на вільне майбутнє свого народу. Проявляючи стійкість, мужність та героїзм, виконував усі покладенні на нього завдання. Був вірний військовій присязі до останнього.
Разом зі своїм підрозділом Олексій стримував окупантів на Донеччині, в одній із найгарячіших точок цієї війни. 12 квітня, поблизу селища Водяне, що на південний захід від Авдіївки, воїн зустрів свій останній бій. Окупанти накрили місце, де перебував захисник артилерійським вогнем, під час якого ворожий снаряд назавжди зупинив серце криворіжця.
Без коханого чоловіка залишилася дружина, а без люблячого батька – два сина. Олексій назавжди залишиться в їх пам’яті 45-річним повним сил, гідним чоловіком.
Редакції «Першого міського» бракує слів, аби передати гіркоту від втрати нашого захисника. Кривий Ріг ніколи не повинен забувати усіх тих, хто заради свободи свого народу віддав найдорожче – своє життя.
Нагадаємо, 18 квітня Кривий Ріг прощався із Олегом Литвиненком, життя якого обірвалося від отриманих під Авдіївкою поранень.
