8 Березня – свято не про квіти, а про права: історія Міжнародного жіночого дня та його доля в Україні
8 березня в усьому світі відзначають Міжнародний день боротьби за права жінок, який у нас, в радянські часи, трансформувався в Міжнародний день жінок. В Україні цього дня уже стали звичними черги чоловіків до квіткових кіосків та привітання дружин, доньок, матусь, родичок, знайомих та просто дівчат із святом жіночої краси та весни. Однак, цей день значить для жінок набагато більше, ніж те, до чого ми звикли. Попри те, в Україні останнім часом почались спроби скасувати, перенести або переосмислити це свято. Про те, чому 8 Березня викликає стільки протирічь, про історію свята та його долю в наші країні читайте в матеріалі «Першого Міського».
ХІХ століття. Практично в усьому тодішньому світі жінки та дівчата не мають права голосувати на виборах, вищу освіту здобувають чи не одиниці із них, а уявити в той час жінку на посаді професорку чи викладачку практично неможливо (що особливо цікаво зараз, коли в сфері освіти переважають саме жінки, особливо на пострадянському просторі). Майже всюди було прийнято, що жінка повинна, перш за все, доглядати за домом та виховувати дітей.
А з найбільшою несправедливістю тоді стикалися ті жінки, які все ж змогли влаштуватися на роботу. Оплата їх праці була в рази меншою, ніж у чоловіків, а робочий день тривав до 16 годин, а подекуди і більше! І от, 8 березня 1857 року, тисячі працівниць фабрик у Нью-Йорку, не бажаючи миритися зі своїм становищем, виходять на масштабну демонстрацію за жіночі права.
Саме вона стала «спусковим гачком». По всьому світі жінки почали влаштовувати мітинги та страйки. Через більш ніж 50 років потому, знову у Нью Йорку, 28 лютого 1908 року проходить чи не наймасштабніший мітинг. Того дня на вулиці вийшли більше 15 тисяч жінок. Через два роки у столиці Данії Копенгагені проходить Міжнародна конференція жінок, на якій представниця соціал-демократичної партії Німеччини Клара Цеткін та активістка Роза Люксембург висувають ідею святкувати саме 8 березня Міжнародний день жінок на світовому рівні. Головна мета свята – популяризація боротьби за їх права.
У новоствореному СРСР спочатку ідею жіночого свята активно підхопили. Тим паче, що саме 8 березня у тодішній столиці петрограді відбулась велика жіноча демонстрація, яка і дала початок Лютневій революції. І щоб звернути увагу на участь жінок у справі революції та дати доступ до освіти і праці, що тоді особливо пропагували комуністи, 1921 року радянська влада визначила 8 березня Міжнародним жіночим днем.
Проте, після Голодомору та мільйонних жертв у Другій світові СРСР стикнувся із демографічними проблемами. Саме тоді жіночий день, який у нас на початку мав «правильний» зміст поступово почав перетворюватися на таке собі «свято материнства». Повністю ця зміна завершилася десь до 1970-х років. Саме тоді почали з’являтися традиції вітати вчительок, однокласниць, колег, рідних жінок квітами та звертати увагу на їх тендітність.
Після здобуття незалежності українці продовжували (та частково роблять це і понині) ставитись до 8 Березня саме так. Тим не менш, із початку 2010-х спостерігалася тенденція до зниження популярності свята серед населення: якщо в 2013 році його відзначили майже 50% українців, то у 2023 – лише близько 25%. При тому свято популярніше серед жінок (29%), ніж серед чоловіків (23%).
Після початку повномасштабного російського вторгнення рф святкування 8 Березня стало доволі спірним питанням, адже для багатьох патріотично налаштованих громадян це свято сприймається як пережиток саме радянських часів. Саме тому у Верховній Раді група депутатів зареєструвала законопроект щодо святкування замість нього Дня української жінки 25 лютого (у день народження Лесі Українки). А у застосунку «Дія» провели масштабне голосування про те, чи залишати цей день вихідним, за що проголосували 61,96% опитаних. Проте через військовий стан ця дата так і залишиться цьогоріч робочим днем.
У часи кривавої повномасштабної війни в Україні роль жінок ще більше зросла, адже попри все тисячі із них захищають свою Батьківщину зі зброєю в руках, а мільйони працюють на перемогу в тилу.
Редакція «Першого Міського» хоче привітати усіх дівчат та жінок із цим днем та нагадати одну важливу річ: звісно, дуже важливо, що багато із вас є матусями, бабусями, дружинами та подругами. Проте, не варто забувати, що кожна із вас – перш за все окрема та неповторна особистість, яка має право жити так, як їй самій того хочеться, користуючись рівними можливостями.
У часи кривавої повномасштабної війни в Україні роль жінок ще більше зросла, адже попри все тисячі із них захищають свою Батьківщину зі зброєю в руках, а мільйони працюють на перемогу в тилу. Редакція «Першого Міського» хоче привітати усіх дівчат та жінок із цим днем та нагадати одну важливу річ: звісно, дуже важливо, що багато із вас є матусями, бабусями, дружинами та подругами. Проте, не варто забувати, що кожна із вас – перш за все окрема та неповторна особистість, яка має право жити так, як їй самій того хочеться, користуючись рівними можливостями.
