«Захищав Маріуполь, Україну та усіх нас»: до Кривого Рогу повернули тіло полеглого в квітні воїна Андрія Божка
Війна забирає найкращих наших людей, які зі зброєю в руках стали на захист Вітчизни. 3 квітня загинув, запекло стримуючи окупантів в оточеному Маріуполі, Андрій Божок. До війни хлопець любив спорт та вивчав французьку, завдяки чому вступив у «Французький легіон». З перших днів вторгнення захищав місто Марії у складі полку «Азов». Повернути бездиханне тіло героя вдалося лише нещодавно. 4 березня у секторі почесних поховань Центрального кладовища пройде церемонія прощання із Андрієм. Про це повідомляє дівчина воїна.
Андрій Божко навчався у металургійному ліцеї №16, після якого був Криворізький педагогічний університет. Хлопець змалечку займався спортом. Серед захоплень Андрія був бокс, плавання, футбол та легка атлетика. Близькі згадують Андрія як надзвичайно чесну та цілеспрямовану людину.
Свою цілеспрямованість хлопець доводив справами. У 18 років, загорівшись ідеєю, Андрій самотужки вивчив французьку мову та поїхав до Парижу, де вступив до лав «Французького легіону». Прослуживши там рік та отримавши чималий досвід, молодий воїн повернувся до України та став до лав славетного полку «Азов». Серед побратимів мав позивний «Фамас».
У Андрія було багато планів на майбутнє. Хлопець дуже хотів залишитися у рідній країні та створити тут власну родину. Але цьому не судилося збутися через божевільних сусідів, які пішли війною на наш народ.
«Фамас» був одним із тих, завдяки кому весь світ знає, що «Азов» - сталь. Разом зі своїм підрозділом хлопець стримував багатотисячні орди окупантів, які намагалися захопити Маріуполь, тим самим виграючи із побратимами дорогоцінний час, який дозволив організувати оборону на інших ділянках фронту. Андрій до останнього залишався вірний присязі та до останнього захищав свій народ. 3 квітня серце воїна навіки зупинилося. За проявлену у бою відвагу Президент України посмертно нагородив хлопця орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Андрію було всього лишень 23. Сім’я героя залишилася без люблячого сина та внука, а його друзі – без вірного товариша. Дівчина загиблого Валерія згадує свого коханого: «Він дуже любив життя, близьких і друзів у всіх куточках світу, і ця любов була взаємною. Був справжнім мотиватором для багатьох людей. Жодні слова не зможуть описати біль та гіркоту втрати. Я ніколи не пробачу сволоту, яка забрала Андрія у нас. Взагалі всіх, хто до цього причетний. У моєму світі не вистачатиме тебе. Пам'ять про тебе залишиться назавжди і зігріватиме наші душі».
Сім’я воїна тільки зараз змогла забрати його тіло. Рідні, близькі, знайомі та просто небайдужі зможуть проститися із бійцем 4 березня у секторі почесних поховань Центрального кладовища.
А 2 березня Кривий Ріг прощався зі ще одним своїм захисником – Іваном Козиревим.
