«Був радий стати на захист Батьківщини»: Кривий Ріг прощався із полеглим за нашу свободу воїном Андрієм Шевченком
Ні дня без жалоби. Росіяни у своїй спробі стерти із сторінок історії саме наше існування продовжують забирати героїв, які ціною найдорожчого виборують право на життя для українців. 18 лютого Кривий Ріг проводжав в останню путь свого захисника із Саксаганського району Андрія Шевченка. Чоловік до війни трудився звичайним електриком. Усі свої сили вкладав у виховання доньки. Під час повномасштабного вторгнення його мобілізований до лав захисників. Чоловік тримав оборону на Луганщині, де 23 січня і прийняв останній бій. За свою мужність посмертно отримав відзнаку від рідного міста.
18 лютого на секторі почесних поховань Центрального кладовища зібралися рідні та близькі, щоб віддати шану Андрієві Шевченку – воїну, який поклав життя на вівтар нашої Перемоги. У мирні часи 45-річний чоловік трудився, не покладаючи рук електриком на КРМЗ, щоб подарувати гарне майбутнє своїй єдині донечці. Колега по роботі воїна Роман згадує: «Познайомилися, насправді, не так давно, але за цей час Андрій запам’ятається з найкращого боку. Чоловік був з почуттям гумору, оптимістом, завжди підтримував. Востаннє бачилися перед тим, як він мав відправлятися до армії. Він тоді був у такому піднесеному настрої. Рвався йти захищати країну».
У перший день зими, 1 грудня, Андрія мобілізували до лав захисників, тому що чоловік мав досвід служби в армії. Потрапив армієць у 25 окрему повітрянодесантну Січеславську бригаду. Місяць проходив посилену підготовку, а 9 січня, разом зі своїм підрозділом, відправився на Схід. У важких боях стримував наступ росіян на Луганщині, служив стрільцем у званні старшого солдата. 23 січня на околицях села Червонопопівка, неподалік від Кремінної, прийняв свій останній бій, у якому чоловік разом із чотирма своїми побратимами ціною власних життів не допустили просування ворогів далі на українську землю.
За проявлену відвагу у обороні своєї Батьківщини Андрія посмертно удостоїли нагрудного знаку «За заслуги перед містом» ІІІ ступеню. Без люблячого батька та сина залишилися його 18-річна донька та мати. Жінка приїхала проститися із своїм сином аж із Каліфорнії, де тривалий час проживала. Їй же на жалобній церемонії вручили синьо-жовтий стяг, за який Андрій був готовий віддати найдорожче - своє життя.
