«Щастя воно ось, зовсім близько»: військові з 17-ї танкової Криворізької бригади розповіли свою історію кохання під час збройної агресії рашистів
Російська навала не тільки завдала значної шкоди нашій державі, а й змусила ще дужче цінувати один одного. Мова йде про двох військових, котрі закохалися саме на фронті й продовжують бути разом попри всі негаразди. Історію кохання військових опублікували з нагоди Дня святого Валентина на сторінці у соцмережах 17-ї окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка.
Кохання військовослужбовців 17-ї танкової бригади розпочалось під ворожими обстрілами й з кожним роком міцнішає. Він – головний сержант батальйону, а вона – фельдшерка медичного пункту. Олександр та Катерина познайомились ще у 2014 році, коли перебували під Старобешевим. Тоді в підрозділ наших воїнів волонтери привезли велику кількість медикаментів, проте вони не знали, як їх розподілити та використовувати. Тож виникла ідея звернутись до медиків, серед яких й була Катерина.
«Коли я тільки її побачив то можна сказати відразу закохався, молода, гарна, трохи розгублений виразний погляд, ну як в таку можна було б не закохатися? Вона підкорила мене і вперше я зніяковів, адже ніяк не міг наважитися попросити її номер телефону. Мені довелося вигадати що номер потрібен на той випадок якщо щось трапиться і потрібна буде медична допомога. Чого б я тільки не вигадав та не наговорив в той момент аби здобути її номер телефону. Мені здається, що вона тоді все відразу зрозуміла, але підіграла мені, в чому я дуже їй вдячний», – згадав захисник.
Чоловік пам’ятає не тільки обставини першої зустрічі й зародження почуттів, а й одяг, в якому була його кохана. Попри свою професію, Олександр пам’ятає всі деталі, адже медикиня стала його другою половинкою та вірною супутницею по життю.
«Можливо б краще було забути цей день, адже це було після наступу, велика кількість поранених, загиблих... Але ні, я не забуду, адже в ньому була і вона, моя Катерина. Я кохаю її, вдячний всесвіту за подаровану зустріч, шанс який я не впустив. Зараз би ще скоріше перемогти в цій війні й взагалі все буде добре», – наголосив військовий.
Олександру й Катерині пощастило служити Батьківщині в одній бригаді, інколи в них є можливість зустрічатися й бути разом. Незважаючи на всі складнощі, військовослужбовці продовжують бути разом і палко кохати один одного.
«Під час війни дуже складно мати стосунки та жити повноцінним життям, але це варто того. Я не шкодую про той час що ми разом», – додав чоловік.
Наразі пара офіційно не є чоловіком та дружиною, а провина на цьому лежить на рашистах. Катерина, як кожна дівчина, мріє про гарне весілля, білосніжну сукню та ніжний букет. Але провести церемонію наразі не на часі, вважає пара. Для Олександра та Катерини найголовнішим наразі є наша Перемога, після якої вже можна буде одружитися.
«Не в актах з реєстрації шлюбу щастя, щастя воно ось, зовсім близько, в довірі та вірності один одному. Ми щасливі й це головне. Наразі найважливішим є скоріше припинення війни та здобуття омріяної Перемоги. Хочемо побажати кожному зустріти свою другу половинку та бути щасливими», – прокоментувала медикиня Катерина.
