«Звільнимо «кавун» – звільнимо Херсон!»: український розвідник з позивним «Малий» розповів, як завдяки його підрозділу ЗСУ прорвали оборону та звільнили правий берег Дніпра
«Малий» долучився до підготовки там українського контрнаступу на Півдні нашої держави. Сам він родом з Одещини, захищати Україну почав з 24 лютого. Працював у Миколаївській, Херсонській, Дніпропетровській, Запорізькій і частково Донецькій областях. Про те, як завдяки роботі його підрозділу вдалося вирахувати найслабше місце російської оборони на півночі Херсонщини та саме там піти у наступ, аби у подальшому звільнити правовережжя – «Малий» розповів у великому інтерв’ю фонду «Повернись живим».
«Наш підрозділ відповідав за розвідку, зокрема, з використанням безпілотників і радіоелектронних засобів. Ми місяць просиділи біля селища на півночі Херсонщини. Навпроти нас, за позиціями орків, виднів знаменитий пам’ятник кавуну. Пошкоджений обстрілами, гігантський кавун залишався одним із орієнтирів на лінії фронту. Впродовж місяця ми продивлялися, куди їде ворожа техніка, і яка саме. Хто, що і куди з неї вивантажує. І зрозуміли, що саме навпроти нас стоять найслабші війська», - розповів «Малий».
Усі дані розвідки, що передавав підрозділ «Малого» наносили на карту, знали кожну посадку, порівнювали із сусідніми ділянками фронту. Виявилось, що на «кавуні» сиділи найслабші тоді війська окупантів. Це підтверджувалось і даними радіолокаційних перехоплень – росіяни «нили», що вони тут з лютого та готові вшиватись за будь-якої нагоди.
«На рівні штабу оперативного командування вирішили пробивати фронт саме тут. Виглядало це логічно: попереду слабкий, деморалізований підрозділ ворога. А ліворуч – українські сили прикриватиме річка Дніпро: російський контрудар з того флангу неможливий. Ми з побратимами жартували: «кавун», який попереду нас – це сакральний символ Херсонщини. Візьмемо «Кавун» – візьмемо і Херсон. Так воно і сталося», - зазначив розвідник.
У день прориву фронту на півночі Херсонщини землю вкривав густий туман. Першими рушили «очі» – аеророзвідка. Туман прикривав загін штурмових десантників. Далі наступ на цій ділянці був схожий на те, наче на ворогів розверзлося небо, розповідає військовий.
«Перед самими ворожими позиціями ми зупинилися і пропустили штурмові групи уперед. Підняли безпілотники і далі спостерігали за подіями з неба. Українська артпідготовка виглядала так, наче відкрився портал в пекло. Мені здавалося, що по лісосмугах біля села б’є вся артилерія Південного фронту. Снаряди один за одним лягали чітко по позиціях окупантів. Від вогню і сотень вибухів туман розсіювався. І одразу за вогненним валом на російські опорні пункти вривалися українські десантники… Всі ті ворожі укріплення, за якими ми спостерігали місяць, просто стерло з лиця землі. Орки кидали все і тікали, крім тих, хто залишився у херсонській землі навічно. ЗСУ вклинилися у російські бойові порядки на кілька кілометрів, і рухалися далі й далі, вперед. Тут «прокинулася» авіація окупантів: прилетіли три вертольоти і вистріляли боєкомплект по посадках, з яких українські сили пішли пару годин тому. Один з вертольотів отримав влучання з українського ПЗРК, і залишаючи чорний димовий слід, гепнувся біля пам’ятника херсонському кавуну» - згадує розвідник «Малий».
Того дня наші військові просунулись вглиб правобережжя Херсонщини на 10 км, а окупанти після втекли з усього правого берега, тож Бериславський район та Херсон вдалося звільнити.
Усі дані розвідки, що передавав підрозділ «Малого» наносили на карту, знали кожну посадку, порівнювали із сусідніми ділянками фронту. Виявилось, що на «кавуні» сиділи найслабші тоді війська окупантів. Це підтверджувалось і даними радіолокаційних перехоплень – росіяни «нили», що вони тут з лютого та готові вшиватись за будь-якої нагоди. «На рівні штабу оперативного командування вирішили пробивати фронт саме тут. Виглядало це логічно: попереду слабкий, деморалізований підрозділ ворога. А ліворуч – українські сили прикриватиме річка Дніпро: російський контрудар з того флангу неможливий. Ми з побратимами жартували: «кавун», який попереду нас – це сакральний символ Херсонщини. Візьмемо «Кавун» – візьмемо і Херсон. Так воно і сталося», - зазначив розвідник.
«Перед самими ворожими позиціями ми зупинилися і пропустили штурмові групи уперед. Підняли безпілотники і далі спостерігали за подіями з неба. Українська артпідготовка виглядала так, наче відкрився портал в пекло. Мені здавалося, що по лісосмугах біля села б’є вся артилерія Південного фронту. Снаряди один за одним лягали чітко по позиціях окупантів. Від вогню і сотень вибухів туман розсіювався. І одразу за вогненним валом на російські опорні пункти вривалися українські десантники… Всі ті ворожі укріплення, за якими ми спостерігали місяць, просто стерло з лиця землі. Орки кидали все і тікали, крім тих, хто залишився у херсонській землі навічно. ЗСУ вклинилися у російські бойові порядки на кілька кілометрів, і рухалися далі й далі, вперед. Тут «прокинулася» авіація окупантів: прилетіли три вертольоти і вистріляли боєкомплект по посадках, з яких українські сили пішли пару годин тому. Один з вертольотів отримав влучання з українського ПЗРК, і залишаючи чорний димовий слід, гепнувся біля пам’ятника херсонському кавуну» - згадує розвідник «Малий». Того дня наші військові просунулись вглиб правобережжя Херсонщини на 10 км, а окупанти після втекли з усього правого берега, тож Бериславський район та Херсон вдалося звільнити.
