«Нема бажання зупинятися»: командир батальйону «Арей» з Криворізької бригади ТрО розповів про свій бойовий шлях та жагу до перемоги

Командир сьомого окремого батальйону «Арей» має дві вищі освіти ‒ за першою він агроном, а друга зробила його офіцером запасу. До збройної агресії окупантів Олександр Грищук займався бізнесом та вирощував зернові культури. А коли почалась війна, ще в 2014 році, до нього прийшли з військкомату, як до офіцера запасу, й вручили повістку. 

«Так з 2014 року «засмоктала» мене війна. Донецька, Луганська, Херсонська, Запорізька області. Широке, Водяне, гранітне, Мар’їнка, Попасна, Щастя ‒ воював тут. Весь Херсонський напрямок по праву сторону Дніпра, а зараз тримаємо Запоріжжя», ‒ розповів військовий з позивним «Македонець». 

Також майор зазначив, що найскладніше було саме на початку, в 2014 році. Тоді наші хлопці не стикалися зі справжніми військовими діями, але зараз вже знають, що і як робити.

«Я за своїх бійців знаю все ‒ з ким живуть, скільки мають дітей, які проблеми в родині. Адже якщо в них проблеми, то вони й в нас, треба вирішувати. Бо це накладається на бойові дії, бо ти знаєш, що несеш відповідальність перед ним та його родиною», ‒ наголосив командир батальйону «Арей».

Олександр Грищук відмітив, що наразі не вистачає озброєння. Нашим захисникам вже кортить звільнити країну від рашистів, а для цього потрібне відповідне тяжке озброєння. 

«Якщо в нас не буде озброєння, то це буде надовго, бо ми зараз тримаємо фланги духом. Хлопці тримають духом, стрілецьким й легким озброєнням (РПГ, СПГ, ОГС). А якщо нам дадуть щось більш важке, то можемо просуватись. Єдина проблема ‒ це немає важкого озброєння у достатній кількості. Воно є, але замало, щоб ми могли собі дозволити позиції «кошмарити» цілодобово. Тримаємо на крайній випадок, у разі наступальних операцій», ‒ промовив «Македонець».

Попри це військові вивчають й своїх супротивників. За словами Олександра Грищука, серед ворогів багато, як «спеціалістів», так і звичайних мобілізованих парубків. Але їх всіх об’єднує одне ‒ страх. Окупанти не звикли до того, аби боротися до останнього, й часто тікають. 

Найбільше наші військові бажають перемоги й сумлінно виконують всі бойові завдання, аби їх пришвидшити. Сам командир батальйону «Арей» палко бажає не тільки визволення наших земель, а й знищення ворогів. 

«Дуже багато втратив побратимів на війні з 2014 року. Нема бажання зупинятися, навіть якщо будуть мирні перемовини. Так, звісно всі війни завершуються перемовинами, навіть сторічні. Але є бажання цю державу просто знищити, як націю. Хочеться знищити, щоб оця пухлина на тлі нашої планети не існувала. Таке бажання. Скільки вони горя принесли всім, не тільки Україні, а й всьому світові», ‒ додав «Македонець».