«Я буду гризти їх зубами»: у Кривому Розі поховали відважного військового Дмитра Дегтярьова, який віддав життя за незалежність і свободу України
13 грудня у нашому місті простилися з уродженцем Луганщини Дмитром Дегтярьовим, який двічі намагався тікав від збройної агресії рф, але пішов протистояти рашистам. Чоловік у 2014 році переїхав до Маріуполя, а у 2022 році до Кривого Рогу, шукаючи прихистку. 6 грудня військовий загинув від осколкового поранення на Донеччині.
Вдень 13 грудня розпочалась жалобна панахида за полеглим воїном Дмитром Дегтярьовим. Труну із тілом чоловіка доставили у сектор почесних поховань, що на Центральному кладовищі. Саме тут зібралися рідні та близькі військового, його друзі, колеги по роботі та товариші по службі. Під снігопадом почесний караул здійснив традиційні три залпи холостими набоями, аби вшанувати пам’ять військового. Усі присутні востаннє попрощалися з чоловіком, а потім його передали землі.
«Він ледь втік з Маріуполя, розказував дуже страшні речі… Він звідти приїхав та не міг з цим болем, з цим жахом так жити, спокійним життя. Він казав: «Я піду, буду гризти зубами й руками. Я не можу з цим жити». Він говорив, що відправить дружину та дочку у безпечне місце і пішов проситися воювати… Тільки найкращі спогади про нього», – відмітила колишня колега по роботі бійця Інна.
«Можна сказати, що я його виховував та наставляв… Зв’язок він з нами рідко тримав, телефонував і казав, що живий та здоровий. Дуже шкода», – висловив співчуття з приводу втрати колишній колега по роботі.
За словами друзів та колишніх колег доля у Дмитра Дегтярьова була нелегкою. Чоловік народився у місті Краснодон (зараз Сорокине), що у Луганській області, а виховували його дідусь з бабусею, адже батька він трагічно втратив. Згодом обірвалися життя й дідуся з бабусею, після чого чоловік довго не міг оговтатись. За мирного життя працював машиністом на підприємстві «Краснодонуголь», усього 15 років.
У 2014 році, коли окупанти вперше вторглися на територію України, вирішив переїхати з Донбасу, рятуючи своє життя та здоров’я. Новим місцем мешкання Дмитро Дегтярьов обрав Маріуполь. А в 2022 році знову постало питання про переїзд, адже жити під обстрілами у місті Марії чоловік з дружиною та сином вже не могли. По декілька днів вони сиділи у підвалах, а коли сирени стихали, вибирались на вулицю, яка була всіяна тілами загиблих українців.
Наприкінці березня родині Дегтярьових вдалося вирватись у Кривий Ріг, але вся машина була обстріляна, а окупанти просто знущалися над цивільними на блокпостах. По прибуттю у наше місто 46-річний чоловік влаштувався на Центральний ГЗК машиністом. Пропрацювавши декілька місяців, новий криворіжець зрозумів, що не може терпіти агресію рф та вирішив піти воювати. Але перед цим Дмитро відправив дружину у Данію. Неодноразово ходив у військкомати, через велику жагу нищити ворогів згодом чоловіка мобілізували. Служив Дмитро Дегтярьов у 80-й Львівській десантно-штурмовій бригаді на Донеччині.
6 грудня військовий перебував поблизу селища Терни, що у Донецькій області. Саме там Дмитро Дегтярьов отримав осколкове поранення. Парамедикиня намагалася врятувати чоловіка, але не змогла. У чоловіка залишились дружина та син.
Нагадаємо, Кривий Ріг простився з полеглим на Харківщині стрільцем Андрієм Дроздовим.
