Кривий Ріг простився з Андрієм Алексєєнком, котрий віддав життя за свободу і волю України

Вдень 4 листопада розпочалась жалобна панахида за Андрієм Алексєєнком. Священнослужитель провів церемонію відспівування, після якої з полеглим військовим навіки попрощалися. Вічний спочинок чоловік знайшов на Центральному кладовищі в секторі почесних поховань. Прийшли віддати останню шану мужньому криворіжцю рідні та близькі, друзі та бойові побратими.

На кладовищі біля труни простилася з загиблим мати Андрія. «Пам’ятаю, як він був маленьким, таким був добрим та тямущим. Як останній раз його бачила він посміхався так ніжно і лагідно. Такий веселий, добрий, любий мій синочок», - оплакала кровинку, яку більше ніколи не обійме, вбита горем жінка.

Попрощатися зі своїм племінником прийшла Тетяна. Жінка зі сльозами на очах згадує про Андрія та каже, що він був життєрадісним парубком. «Він був дуже веселою та радісною людиною. На його обличчі завжди була посмішка. Йшла посмішка, а потім вже Андрюша. Шкода, що ми його посмішку вже ніколи не побачимо. Він казав, хто, як не я, піде захищати Батьківщину. Тому він і прийняв чоловіче рішення піти на війну. Царство Небесне!», - таким запам’ятала полеглого його родичка. 

Андрій Алексєєнко в мирний час працював будівельником. З першого дня повномасштабного вторгнення рашистів на українську землю намагався потрапити на фронт. 22 березня він став на захист Батьківщини та боровся за незалежність України в складі гранатометного взводу роти вогневої підтримки 2 мотопіхотного батальйону військової частини А 1302. Був артилеристом. Воював під Бахмутом, де ворожа куля вилучила в живіт Андрію. Після поранення бійця забрали до лікарні імені Мечникова. На жаль, 16 жовтня серце українського військового перестало битися. У полеглого Героя залишилися двоє синів.

Вічна пам’ять Герою!