У Кривому Розі патронажна служба Червоного Хреста відвідує на дому самотніх пенсіонерів та людей з інвалідністю
З початку серпня почала діяти патронажна служба Червоного Хреста. Криворізькі волонтери з цієї організації допомагають людям, що потрапили у складні життєві обставини впоратися з бідою, відновитися, налагодити побут. У кожному районі міста обслуговується шестеро підопічних.
Патронажна служба Червоного Хреста розпочала роботу у Кривому Розі з 1 серпня. У кожному районі нашого міста волонтери відвідують шість домівок, де живуть люди, що потребують соціальної підтримки.
До прикладу, у молодого хлопця Андрія в 2019 році стався інсульт. Він перестав відчувати праву сторону тіла та рухати нею. Щоб відновитися, криворіжцю треба щоденно займатися реабілітаційними вправами протягом досить тривалого часу. Тетяна Крижова, соціальна помічниця Криворізької організації товариства Червоного Хреста України, відвідує містянина у будні щотижня та допомагає йому розминати всі групи м’язів, підтримує морально. Жінка пройшла спеціальну підготовку, тож володіє основами медичних знань.
«Я дуже вдячний, це така важлива для мене допомога, - зізнається Андрій. – Коли приходить Тетяна, ми з нею вітаємося, спілкуємося, ділимося новинами. Потім у мене починаються фізичні заняття. Я маю працювати над собою щодня».
Батько хлопця від усієї родини щиро дякує реабілітологу Ігорю Коровіну, що допоміг йому після інсульту, та Тетяні, котра постійно проводить з сином тренування. Завдяки їх зусиллям хлопець вже почав рухати правою рукою та виконувати дії, під час яких працюють різні групи м’язів, а це надзвичайно великий прогрес.
«Бути волонтером – внутрішнє покликання людини, - говорить Тетяна Крижова. – Я вже 15 років допомагаю людям, що потрапили у складні життєві обставини. І була дуже рада доєднатися до нової ініціативи. Щопонеділка ми збираємося з іншими волонтерами Червоного Хреста, щоб поліпшити свою підготовку, також були на триденній зустрічі у Кропивницькому, і можу з впевненістю сказати, що криворіжці – кращі!»
Волонтерка стверджує, що допомога людям у хатніх справах та сумісна праця над покращенням їхнього здоров’я, звісно, дуже важливі речі, але найважливіше знайти підхід до кожного підопічного, зігріти його своєю душею. Жінка сподівається, що їх волонтерська родина зростатиме.
Щодня вона засинає з планами, як і чим завтра полегшуватиме життя людей, і так чинить кожен волонтер Червоного Хреста. В цьому вони знаходять себе і дарують сили жити іншим.
