Пів року війни в Україні – перемоги, досягнення, жахи та втрати, які варто згадати

«Перший Міський» вибрав Топ-5 найкривавіших ракетних ударів росії:

За шість місяців війни росія вкорінилась у своєму амплуа кривавих вбивць, які обстрілюють і бомбардують об’єкти цивільної інфраструктури. Вони не шкодують ні шкіл, ні торговельних центрів, ні парків, ні дитячих майданчиків, ні житлових будинків, у яких мирно сплять люди.

1. Маріупольський драмтеатр. 16 березня російська авіація знищила театр у центрі окупованого міста прямим влучанням із повітря. Перед будівлею було написано слово «ДІТИ», але рашистів це не зупинило. На момент влучання в закладі в укриттях ховалось багато маріупольців. За різними даними, в результаті обстрілів у братській могилі драмтеатру загинули від 300 до 600 людей. Точну кількість встановити неможливо, адже місто перебуває в окупації, а доступу до останків немає. Там часом завали розібрали й вивезли в невідомому напрямку. Ймовірніше за все, разом із тими, хто під ними був похований.

2. Обстріл вокзалу в Краматорську. 8 квітня сотні людей чекали на пероні в Краматорську, що на Донеччині, евакуаційного потягу з єдиним бажанням – втекти від жахіть війни, що насувалась від коридорів з «ерефією». Проте окупанти вирішили поцілити по залізничному вокзалу керованою ракетою «Точка-У». На момент удару на території вокзалу було близько 4000 осіб. В результаті загинула 61 особа, більшість з яких – діти. Ще 121 людина отримала поранення, страшні ампутації рук та ніг.

3. Торгівельний центр у Кременчуку. 27 червня трапилась одна з наймасовіших трагедій серед мирного населення України. Російські війська цинічно поцілили крилатими ракетами у торговельно-розважальний центр «Амстор» у Кременчуку. В будівлі на той момент знаходились сотні відвідувачів. Розбір завалів тривав майже тиждень. Життя 21 людини обірвалося через удар рашистів, одна особа померла у лікарні. Тіло ще однієї жертви знайти не вдалося, людина досі вважається зниклою безвісті.

4. П’ятиповерхівка у Часовому Яру. Саме житловий будинок у місті з населенням у 10 тисяч людей окупанти обстріляли 9 липня. Військові рф поцілили у Часів Яр ракетами типу «Іскандер». Згодом виявилось, що у тій будівлі був гуртожиток, під’їзд якого повністю обвалився, а ще один п’ятиповерховий будинок сильно пошкоджений. З-під завалів витягли тіла 48 загиблих, зокрема й дев’ятирічного хлопчика, який попередньо, загинув поруч з матір’ю. Дев'ять людей вдалось врятувати.

5. Ракетний обстріл Вінниці. Вранці 14 липня бійці рф влучили трьома ракетами «Калібр» по центру міста. Жахливих руйнувань зазнала офісна будівля, в якій на той момент перебувало багато людей. Від ударів пошкодились і поруч розташовані автостоянка, Будинок Офіцерів, неврологічна клініка, одна з ракет впала поряд із новим пологовим будинком. В результаті обстрілів загинули 27 осіб, а поранення отримали ще 202 людини. Безвісти зниклими вважаються вісім українців.

Попри все, українські воїни продовжують стояти на захисті наших земель, тому «Перший Міський» вирішив нагадати про Топ-5 гучних перемог ЗСУ:

1. Крейсер «Москва». Увечері 13 квітня стало відомо, що на борту флагману Чорноморського флоту «трапилась надзвичайна ситуація». Проте вже на ранок стало відомо, що ЗСУ влучним пострілом ракетами вітчизняного виробництва «Нептун» змусила крейсер здійснити «отріцательное всплитіє». За попередніми даними на борту «Москви» могли знаходитись приблизно 400 людей. У рф всі вони досі вважаються зниклими без вісти. Збитки країни-агресорки від влучного удару ЗСУ склали 750 мільйонів доларів. Саме крейсер «Москва» той самий корабель, що задає всім відомий курс, який ви усі знаєте. Його влучним слівцем послав наш прикордонник. Пророцтво, як бачимо, збулося.

2. Буксир «Василій Бех». Наприкінці червня у британській розвідці підтвердили знищення Україною російського буксира «Василь Бех» біля острова Зміїний за допомогою протикорабельних ракет Harpoon. Судно доставляло озброєння та особовий склад на Зміїний. Знищення «Василія Беха» переломило морський хід війни та продемонструвало ворогові, що Україна здатна вражати водні цілі. Знищення буксира оцінюють у 25 мільйоні доларів США втрат рф.

3. Острів «Зміїний». Острів, за який точилися пекельні бої ще від початку повномасштабного вторгнення. На жаль, його тимчасово вдалося захопити окупантам. Проте вже на початку липня Сили спеціальних операції ЗСУ за кілька підходів та влучних обстрілів зуміли «демілітаризувати» та «денацифікувати» територію цього надважливого для України окраєчка нашої держави. Після звільнення Зміїного почалася робота щодо деблокади українських портів та створення «зернового коридору», що дозволяє вивозити продукти харчування з України та продавати у інших країнах світу. Також зі Зміїним пов’язаний тепер вже крилатий вираз про «жест доброї волі».

4. Антонівський міст. Міст через Дніпро у Херсоні, що став одним із головних шляхів постачання живої сили та техніки на південний фронт та тимчасово окуповані території Херсонщини та Миколаївщини. Вже з місяць продовжується точна розправа ЗСУ над мостом, наразі він вже не проїзний для важкої техніки окупантів.

5. Чорнобаївка. Це село неподалік аеропорту на Херсонщині. Проте це місце, котре стало для окупантів проклятим ще до пришестя HIMARS на нашу землю. Наші відважні ЗСУ не один десяток разів влаштували там «феєрверки» для окупантів. Востаннє Олексій Арестович повідомляв про 26-й епізод «серіалу Чорнобаївка» 10 липня. Відтоді вибухи там відбувають регулярно, тому серії вже ніхто не рахує, а просто радіємо.

Україна не тільки тримає оборону на фронті, але й отримує потужну підтримку від європейських та західних партнерів, тож «Перший Міський» проаналізував Топ-5 досягнень України на міжнародній арені:

Незважаючи на війну, українські дипломати продовжувати працювати, аби росія отримала максимальний тиск з боку міжнародних партнерів, а Україна – максимальну підтримку.

1. Україна – кандидат в члени ЄС

23 червня Саміт ЄС погодив рішення надати Україні статус кандидата на членство в ЄС. Тим самим європейська спільнота продемонструвала, що готова підтримати нашу країну у найскрутніші та найтемніші часи. Для того, аби вступити до ЄС потрібно виконати певні умови, про них ми писали тут проте кроки на шляху до ЄС ми вже робимо.

2. Ленд-ліз

9 травня президент США Джо Байден підписав закон про надання лен-лізу Україні. Це військова допомога, котра буде направлена на боротьбу із російськими окупантами. Поверненню підлягатиме лише вціліла техніка та озброєння. Гроші за неї повертати не треба буде. І хоча поставки у рамках ленд-лізу ще не надходили (або ж про них офіційно ще ніхто не повідомляв із державних службовців), очікується, що вони по-справжньому та швидко змінять розстановку сил на фронті на нашу користь.

3. Сім пакетів санкцій проти рф

Євросоюз зробив колосальні надзусилля, аби затвердити сім пакетів санкцій проти рф, її посадовців, олігархів, компаній-виробників, фінустанов. Із найсуттєвіших досягнень – домовленість на поступову відмову від використання російських нафти та газу, заборона на імпорт до росії іноземних комплектуючих, персональні санкції проти високопосадовців, конфіскація активів та санкції проти банків. Нещодавно оголосили, що євроспільнота буде працювати щодо погодження восьмого пакету санкцій проти країни агресорки.

4. Росія – держава-спонсор тероризму.

Уряди кількох десятків країн оголосили, що визнали росію державою, що фінансує тероризм. А нещодавно про роботу над таким рішенням заговорили і у США. Наприкінці липня Сенат США (верхня палата парламенту) одноголосно ухвалив резолюцію, яка закликає Державний департамент оголосити Росію спонсором тероризму через її дії в Україні, Грузії, Сирії та Чечні, що призвело до загибелі незліченної кількості людей. Резолюція Сенату має рекомендаційний характер, але вона чинить тиск на адміністрацію Байдена, щоб вона додала Росію до списку держав-спонсорів тероризму, до яких вже входять Куба, Північна Корея, Іран та Сирія. Якщо США визнають країну спонсором тероризму, це має низку інших наслідків у вигляді: санкцій та різноманітних заходів проти тих осіб і країн, які торгують з «терористичною» державою; зняття дипломатичного імунітету з представників держави-спонсора тероризму (наприклад, члени сімей жертв терактів чи атак, вчинених такою державою, отримують право звертатися за компенсацією до судів США); обмеження на допомогу з боку США, включаючи економічну; заборону на експорт та продаж продукції оборонного призначення до такої країни; додаткові заходи контролю над експортом товарів подвійного призначення.

5. Україну відвідали світові лідери та всесвітньо відомі зірки кіно й шоубізу

Від початку повномасштабного вторгнення рф до України з візитами приїжджали сотні міжнародних делегацій. Президенти Німеччини, Франції, Польщі, Великої Британії, генсек ООН, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, посли ООн доброї волі – Анджеліна Джолі, Бен Стіллер тощо. Цей список далеко не вичерпний. Усі вони чули наші повітряні тривоги, бачили те, що залишилось від Ірпені і Бучі, спілкувались із переселенцями. Усі вони знають та розповідають в своїх державах – що війна в Україні не фейк, не постановка і не кіно, як це подає росія.

Війну неможливо не документувати. А документування військових злочинів – це, передусім, фото. Проте є фото, котрі облетіли всі шпальти інформаційних агентств та викликають лють, ненависть, жах та розпач від побаченого. В усіх, окрім росіян. За версією «Першого Міського» топ-5 фото, що стали знаковими для нас та передають усі жахіття від того, що переживає наша нація.

1. Фото, яке, мабуть, бачив увесь світ. На знімку рука жінки з червоним манікюром. Це 53-річна Ірина Фількіна, яку окупанти розстріляли 5 березня у Бучі, коли містянка поверталась додому з роботи. Саме за манікюром її й упізнала місцева візажистка, у якої Ірина брала уроки перед війною. Жінка не хотіла евакуюватися та залишати свій будинок, тому смерть застала її на вулиці рідного міста, адже саме у той час на території населеного пункту проходили запеклі вуличні бої. Звістку про смерть Ірини змогли підтвердити лише 1 квітня, у її день народження, коли рідні отримали відео, на якому видно тіло, що лежить поряд з велосипедом, а потім фотографії руки з тим самим манікюром.

2. На цій світлині лікар несе коридором львівського госпіталю 11-річну Яну Степаненко, яка втратила обидві ноги під час російського обстрілу вокзалу в Краматорську, де вона разом зі своєю родиною та тисячами інших людей чекала на евакуаційний потяг. У той кривавий день внаслідок ракетного удару загинули 60 людей, і ще принаймні 110 українців отримали поранення різного ступеню тяжкості. Це одна з найсмертоносніших ракетних атак за весь час вторгнення росії в Україну.

3. Це ранок в Очакові, 28 червня. Саме тоді російські агресори вдарили по двом житловим будинкам міста крилатими ракетами. Троє людей у той день загинули від рук окупантів, і одна з них – шестирічна дівчинка на знімку. Під завалами зруйнованого будинку рятувальники знайшли її маленьке бездиханне тіло. Скоріше за все, під час ракетної атаки дитина спала. Вона одна з більше ніж 360 дітей, яких вбила росія за пів року повномасштабної війни. Вбила цинічно. Жорстоко. Безжалісно.

4. Чоловік, що не може стримати сліз від горя на фото – мешканець Харкова, а поряд із ним – тіло його мертвого 13-річного сина. 20 липня окупанти з «Ураганів» обстріляли зупинку громадського транспорту на Салтівці. В той самий час, коли маленький харків’янин разом із сестрою чекав на автобус. Неможливо передати гіркоту втрати батька, який дві години читав молитви над загиблим сином та майже увесь час тримав хлопчика за руку. Україна безперечно переможе, але ніхто не поверне батькам їхніх убитих ворогом дітей.

5. Багатостраждальний Маріуполь. Це місто відчуло на собі стільки ударів та звірств. Сотні тисяч людей навіки у цьому місті залишаться тільки спогадом. Ця породілля одна з тих, хто потрапив під нелюдську ракетну атаку 9 березня, коли окупанти оголосили «режим тиші». На цьому фото важкопоранену вагітну жінку евакуюють з місця обстрілу. Ані рятуальники, ані сама жінка ще не знають, що за кілька годин вона помре, як і її малюк. Попри усі старання героїчних медиків, які 30 хвилин намагатимуться реанімувати тяжкопоранену.

Натомість, шість місяців повномасштабного вторгнення окупантів запам'яталося не тільки масовими трагедіями й обстрілами. За часи війни особливої популярності набули національні символи. І мова йде не про Державний прапор та Гімн, до котрих ми вже давно звикли та любимо. З 24 лютого у країні з'явилося багато народних улюбленців, крилатих виразів й пісень, що позначають сміливість и мужність українського народу. 

«Перший Міський» вирішив нагадати, що це за національні символи, що супроводжують Україну вже пів року поспіль:

1. Вислів «Русскій воєнний корабль…». Саме цю фразу промовив український військовий на острові Зміїний у відповідь на пропозицію від окупантів здатися. З тієї миті вислів став дійсно крилатим та вірусним і почав символізувати незламність української душі. Фразу почали друкувати на одягу, поштових марках й листівках, а використовувати у різних країнах світи при зустрічі з громадянами рф.

2. Пісня «Ой у лузі червона калина». Козацька пісня часів 1914 року, яка набула неабиякої популярності з початку військової агресії рф. Першим згадав її фронтмен гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк, коли повідомив, що стає до лав тероборони. Після цього текст і мотив «завірусилися». «Червону калину» почали активно переспівувати різні співаки й гурти, демонструючи свою підтримку Україні. Саме ця пісня стала символом єдності українського народу, його щирості й відваги.

3. Пес Патрон. Мало хто наразі не знає, хто такий Патрон. Пес, що нині став брендом українських ДСНС-ників, отримав всеукраїнську популярність саме під час вторгнення рф, а починалось все з розмінування Чернігівщини. У чотирилапого тепер є акаунти в соцмережах з кількістю майже 250 тисяч підписників і навіть нагорода від Президента. Також пес є талісманом загону саперів, улюбленцем для натхнення художників. Патрона нагородили медаллю «За віддану службу», а 23 серпня він став директором департаменту комунікаційUAanimals.

4. «Доброго вечора, ми з України». Фразу «Доброго вечора, ми з України» вперше сказав Марко Галаневич, учасник гурту «Даха Браха» на одному з концертів за кордоном. Потім музичний гурт Probass&Hardy використав її для свого треку, який вийшов ще минулого року, а став відомим і улюбленим в Україні і всьому світі з початком повномасштабної війни. Згодом фразу підхопив голова Миколаївської ОВА Віталій Кім, тож тепер її помилково асоціють із ним. Наразі фраза настільки увішла в народ, що нею навіть вітаються незнайомці. А поштову марку із такою назвою нещодавно презентувала «Укрпошта».

5. «Бавовна». Народний термін, яким активно користуються у ЗМІ, описуючі вибухи у росії чи на окупованих територіях. Саме така назва містить в собі гумор та сарказм, адже проросійське медіа не використовую слова «вибухи, прильоти» тощо, а них є тільки «хлопки». Народний мем швидко набув значної популярності, а російский «хлопо́к» став українським «хло́пком», тобто бавовною.

Насправді жахіття та перемоги шести місяців війни в нашій державі можна буде перерахувати хіба що вже у підручниках з історії. А поки для нас шість місяців війни це:

- більше 700 поранених та майже 400 вбитих росією дітей;

- п’ята частина території України забруднена вибухівкою;

- більше 469 об’єктів культурної спадщини зруйновані чи пошкоджені;

- росіяни вбили 133 українських спортсмена;

- загалом з початку війни росії проти України пошкоджено, зруйновано або захоплено щонайменше 15 тис. багатоповерхівок, 116 тис. приватних будинків, 388 підприємств, 43 тис. одиниць сільськогосподарської техніки, 1991 магазинів, 511 адмінбудівель, 106 тис. легкових авто, 798 дитсадків, 934 медзаклади, 715 культурних споруд, 119 обʼєктів соціальної сфери;

- станом на 22 серпня 2022 року сума прямих збитків інфраструктури від війни становить 113,5 мільярдів доларів США.