Криворізькі нацгвардійці розповіли про те, як допомагали цивільному населенню і пораненим на Донеччині
Криворізькі військові боронять Батьківщину на різних рубежах. Проте є серед наших захисників ті, хто не лише відзначився у бою, а проявляє героїзм, рятуючи цивільних. Ще до початку війни Тарас і Олег проходили службу в патрульному підрозділі Нацгвардії біля одного з населених пунктів на Донеччині. Дуже часто наші воїни самостійно виїжджали забирати поранених з поля бою, попри обстріли та небезпечну близькість противника. Постраждалих доставляли до віддаленої позиції гвардійців, де вони отримували першу медичну допомогу та чекали на евакуацію. Про подвиги наших земляків розповіла пресслужа частини 3011 Нацгвардії.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, підрозділ Тараса і Олега був найвіддаленішим. Перші дні мобільного зв’язку майже не було, а радіостанції постійно прослуховували російські війська. З часом військові почали використовувати це на свою користь, передаючи неправдиві дані, аби заплутати противника.
Коли військові у Волновасі зв’язувалися через радіостанції, їхнє місцеперебування ставало відомим росіянам і обстрілювалося. На початку березня, коли нацгвардійці та військовослужбовці Збройних Сил зайшли у Волноваху, від міста вже майже нічого не залишилося – кожен будинок був пошкоджений внаслідок російських обстрілів. Олег та Тарас виконували завдання у різних частинах міста, але підтримували зв’язок. Їхні позиції були під загрозою обстрілу з танку.
Одна з їхніх позицій була у балці, де дивом зберігся невеликий пішохідний місток. Місцеві у тому районі ще залишалися, однак росіяни їх постійно обстрілювали. Через зруйновані мости та побиті дороги «швидка» не могла проїхати у обстріляні населені пункти. «Після кожного обстрілу ми виїжджали туди на допомогу, – розповідає Олег. – Внаслідок одного з таких обстрілів постраждала подружня пара пенсіонерів – дідусь з бабусею отримали важкі осколкові поранення ніг», - розповіли військові.
Легковиком, який був у розпорядженні військових, Олег та Тарас якомога швидше доставили їх до лікарні. Пізніше гвардійцям стало відомо, що жінка втратила ноги, але вижила.
Евакуація поранених у лікарню могла займати кілька годин, але кожна витрачена хвилина варта врятованого життя. Після ротації із зони бойових дій та короткого відпочинку Олег та Тарас знову в строю. Впевнено роблять свою роботу. Вони надійне плече для всіх, хто цього потребує.
