«Загинув зі зброєю у руках»: в Кривому Розі провели в останню путь полеглого у боях з окупантами під Маріуполем бійця «Азова» Дениса Комара
7 липня у нашому місті попрощалися із військовим, який до останнього подиху боронив Україну від загарбників. Серце Дениса Комара зупинилось 23 березня від ворожої кулі снайпера поблизу Маріуполя. За нашу батьківщину та свободу усього народу чоловік віддав своє життя. Провести в останню путь полеглого бійця прийшло близько 100 небайдужих містян.
23 березня життя Дениса Комара обірвалось ще в березні, проте тіло нашого земляка з окупованого нині Маріуполя вдалося забрати не одразу. Хлопець служив помічником гранатометника окремого загону спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 Національної гвардії України. У нашого військового був позивний «Борман». 25-річний Денис Комар воював з окупантами в східній частині Маріуполя, коли російський снайпер влучив йому в голову.
7 липня у нашому місті Дениса Комара проводжали в останню путь. Труну із тілом полеглого воїна доставили на Центральне кладовище. Саме у секторі почесних поховань хлопець знайшов останній спочинок. Священнослужитель провів церемонію відспівування, а після всім присутнім дали можливість попрощатись з бійцем.
«Брат був опорою нашої родини, захисником не тільки нас, а й усієї держави. Я їм дуже пишаюсь, як і усі ми. У нас було багато спільних інтересів. Дуже шкода, не хочеться його відпускати. Дуже хороший був, його всі любили, був душею компанії. Денис шість років служив Батьківщині, був справжнім патріотом й любив свою країну. Мій брат Герой, як і усі ті, хто віддав свої життя у війні», – розповів молодший брат полеглого бійця Данило Давиденко.
За словами присутніх, полеглий воїн був два роки у «Правому секторі», вдома знаходився рідко. Він дуже полюбляв спорт, зокрема футбол. Напередодні бойових дій планував із друзями відправитись закордон на відпочинок.
«Денис був найвеселішою людиною, яку я тільки знала у житті. У компанії з ним день не міг пройти погано. Денис був завжди веселою й радісною людиною. Це дуже велика втрата для нашої родини, мого чоловіка, який є найкращим другом Дениса. Чоловік досі не може отямитись після втрати. Я дуже пишаюсь Денисом, дуже шкода», – відмітила подруга Дениса Комара Катерина.
Ще в 19 років Денис Комар обрав шлях військового. Перед початком повномасштабного вторгнення наш військовий дислокувався в Одесі. А із початком війни відправився боронити нашу країну від загарбників. Хлопець мав бойовий досвід в гарячих точках, тому його направили протистояти ворогам у Маріуполі. В нього залишився молодший брат, троє сестер та мама.
«Ми служили із Денисом разом, дуже добре були знайомі. Він був одним з найкращих синів української нації. Нажаль, найкращі вмирають одними з перших. На Дениса завжди можна було покластись, як у бою, так і у житті. Я знав, що він завжди міг мене «прикрити», завжди міг розраховувати на нього. Коли я отримав поранення, Денис допоміг з евакуацією, прикривав мене… Саме завдяки таким хлопцям ми тримали оборону Маріуполя понад 80 діб. Ми будемо продовжувати боронити державу від ворогів та обов’язково помстимося за Дениса», – наголосив бойовий побратим загиблого хлопця з позивним «Камікадзе».
Президент України посмертно нагородив Дениса Комара орденом ІІІ-го ступеня «За мужність».
