Криворізькі рукодільниці-волонтерки виготовляють маскувальні «кікімори» та сітки для військових
Майже з перших днів повномасштабної війни у Кривому Розі небайдужі містяни допомагають нашим бійцям на передовій. Дехто готує для армійців смачні домашні обіди, інші – створюють корисну амуніцію для військових на лінії фронту. Одна ж з найбільших ніш волонтерської праці – це виготовлення маскувальних костюмів та сіток, які призначені захистити наших Героїв від ворожих очей та зброї. Саме цим займається невеликий волонтерський хаб, який активно працює на мікрорайоні Східний, і створює з підручних матеріалів, у свій вільний час все, в чому мають гостру потребу армійці на передовій.
Під час виготовлення костюм-кікімор кожна з майстринь має чіткий фронт робіт: одні волонтерки готують матеріали до подальшої обробки, а саме розбирають нитки мішковини. А потім інші на спеціальну сітку їх пов’язують гачком. Загалом, ці заповзяті жінки створили вже близько 30 «кікімор», адже попит на таку маскувальну амуніцію на передовій не знижується, а от майстрів, що їх виготовляють, не так багато. В залежності від характеру замовлення та природніх умов розташування підрозділів ЗСУ, змінюється і забарвлення маскувального костюму.
Паралельно з «кікіморами», волонтерки плетуть маскувальні сітки. На рахунку цих майстринь вже більше кілометра маскувальних сіток. Такі вироби постійно необхідні для військових, тому процес їх створення не зупиняється. Причина такого ажіотажу у тому, що сітки відновленню не підлягають, і використовуються захисниками накшталт розхідного матеріалу. Тож потреба у них не закінчується.
«Дуже приємно, коли приїжджають солдати забирати ці сітки, і від них така велика вдячність. Вони нам навіть цілували руки. Це дуже приємно. І тому заради цього треба це робити, треба допомагати, тому що саме перше в душі – це наш патріотизм. І, звісно, ми любимо нашу батьківщину», – прокоментувала одна з рукодільниць пані Катерина.
Окрім основної роботи, містянки зайняті вишиванням велика мапи України з бісеру. Робота над вишивкою розміром 180 на 120 сантиметрів із гербами обласних центрів країни кипить у руках п'яти майстринь. У роботі жінки використовують більше 20 кольорів матеріалу.
«Вишивати, звичайно, важко. Але якщо це справа улюблена, то воно іде все дуже легко. Якщо ти займаєшся цим неодноразово, це заспокоює. І думки трішки відволікаються від того, що відбувається. Звичайно, є і такі недоліки, що пальці можна вколоти, і мозолі вже трішки від голки, але це приємно і із задоволенням ми це робимо», – розповіла пані Наталя, що працює над створенням мапи.
Кожна з містянок, що долучилися до волонтерського хабу, виконує посильну для неї роботу та вірить у те, що їхня праця наближує нашу країну до перемоги.
«Ми знаємо, що перемога кується на всіх фронтах. І ЗСУ на передовій, і ТРО, і ми – працівники тилу, якщо можна так сказати. Ця робота є дуже відповідальною. І скажу, що ми всі емоційно заряджені. Це така наснага, коли ти знаєш, що твоя робота врятує комусь життя чи допоможе зберегти техніку. Ми всі працюємо задля перемоги. Перемога кується і нашими руками. І це підносить нас», – відзначила пані Тетяна, майстриня з плетіння сіток.
.jpg)
