В останню путь у Кривому Розі провели двох полеглих за Україну бійців Миколу Щербину та Сергія Пилипенка

Про загибель Сергія Пилипенка та Миколи Щербини стало відомо надвечір 20 червня. Обидва криворіжця героїчно боронили країну й воювали проти ворогів, які зазіхнули на територіальну цілісність й незалежність держави. Серце Сергія Пилипенка зупинилось 8 червня під час боїв з військовими рф, а Миколи Щербини ‒ 12 червня.

Полеглого за нашу державу Миколу Щербину доставили на Центральне кладовище, де священнослужителі провели церемонію відспівування. Після цього близьким і рідним 33-річного чоловіка дали можливість попрощатися із ним востаннє. Потім нашого захисника передали землі у секторі почесних поховань.

«Я Миколу знала ще зі студентських років. Ми разом навчалися у криворізькому медичному коледжі. Він був гарним хлопцем, добре вчився, був чуйним та відважним. Як тільки почалися військові дії у Луганську та Донецьку він пішов боронити державу вперше. Це було дуже тяжко, але він повернувся живим. А вдруге вже не зміг…», ‒ зауважила Ольга Погоріла.

За словами жінки, Микола Щербина у 2014 році відправився в зону проведення АТО, аби захищати усі території нашої країни. Через деякий час чоловікові вдалось повернутись до мирного життя. Із початку повномасштабного військового вторгнення рф криворіжець не вагався й під час мобілізації відправився знову захищати країну.

Провести в останню путь чоловіка прийшло приблизно 100 людей. Серед присутніх були рідні й близькі, друзі та колишні колеги, бойові побратими і небайдужі міські жителі. Про полеглого бійця присутні відгукувались дуже позитивно, для них загибель Миколи Щербини стала дуже болючою втратою.

«Микола був дуже хорошим хлопцем, спокійним і працьовитим, завжди приходив на допомогу. Він залишився без батьків, у нього залишився зведений брат. Микола пішов воювати дуже тихо, нічого про це казав. Про те, що він відправився на фронт, дізнались нещодавно, а про втрату ‒ від сусідів», ‒ сказала сусідка нашого військового Ірина.

«На таких як Микола тримається держава. Він залишиться для колективу чуйною, доброю та порядною людиною, він віддав своє життя за нас, за майбутнє нашої держави. Миколі можна було завжди довіряти», ‒ додав колишній вчитель полеглого бійця Володимир Бондарук.

21 червня в останню путь провели й військового Сергія Пилипенка. Труну із тілом чоловіка доставили до будинку, де він раніше мешкав, саме там провели церемонію відспівування. Після цього полеглого 46-річного бійця доставили до місця його останнього спочинку ‒ на Центральному кладовищі у секторі почесних поховань. Там родичі й близькі віддали останню шану Сергією Пилипенку, потім його передали землі.

«З Сергієм ми познайомились 25 лютого. З першого дня ми були разом, в одному підрозділі. Сергій був позитивним, завжди із посмішкою, ніколи не бачив у знервованому стані. Також Сергій був цілеспрямованим, з ним завжди було легко, постійно допомагав хлопцям. Вій достойно пройшов свій шлях. Ми спілкувалися напередодні його загибелі, нажаль його з нами вже немає…», ‒ наголосив бойовий побратим полеглого криворіжця Ярослав Жукін.

«Це була дуже світла людина, Герої, який захищав свою Батьківщину. Сергій завжди був у хорошому настрої, позитивний, постійно піклувався про свою родину. Це була хороша людина, батько, друг, хазяїн, товариш, з великої літери Герой. Сергій віддав своє життя за Україну. Дуже важко, велике горе», ‒ зазначила родичка військового Оксана Ковтун.

За словами присутніх, чоловік загинув під Ізюмом від прямого влучання артснаряду. Також він у період з 2014 по 2015 перебував у зоні проведення АТО. Служив наш військовий у 93-й ОМБр. Знову боротися з окупантами криворіжець відправився з перших днів війни, його мобілізували. У Сергія Пилипенка залишились дружина та двоє синів ‒ дев’яти та 21 року.