У Кривому Розі в останню путь проводжають загиблого у боях з російськими окупантами Вадима Сотнікова
2 червня прощаються із криворізьким захисником, серце якого перестало битися під час боїв з окупантами 29 травня. Чоловік героїчно боронив нашу державу від загарбників і віддав за її незалежність найцінніше – життя. Вадим був відомим спортсменом й переможцем міжнародних змагань. Віддати шану військовослужбовцю Вадиму Сотнікову й провести його в останню путь зібралось близько 100 небайдужих містян.
29 травня трагічно загинув уродженець Кривого Рогу Вадим Сотніков. Серце 31-річного чоловіка перестало битися під час боїв з військовими рф. Наш захисник не вагаючись відправився боронити країну від загарбників. Вадим був членом Федерації рукопашного бою, багаторазовим переможцем міжнародних змагань та тренував підростаюче покоління.
2 червня близько 10:30 розпочалась жалобна панахида за Вадимом Сотніковим. Труну із тілом криворізького захисника доставили до одного із храмів у Центрально-Міському районі. Саме там священнослужителі провели церемонію відспівування. Після цього тіло військового, який віддав своє життя за незалежність та свободу України, поховають на Всебратському кладовищі.
«Вадим був людиною, яка живе для інших. У нього дуже багато вихованців було, адже він був спортсменом й дуже хорошим тренером. Гарною й доброю людиною. Вадим також полюбляв музику, був різносторонньою особистістю. Останнє місце його роботи – розробка ігор», – розповів друг дитинства Вадима перед панахидою.
«Ми познайомились багато років тому, коли разом їздили на міжнародний турнір з боксу до Баку. Тоді Вадим спробував себе в якості тренера, повіз свого вихованця, яким опікувався, наче рідним. Вадим проявив себе не лише, як вольовий, успішний та цілеспрямований спортсмен, але і як дбайливий тренер. Ми з ним потоваришували й підтримували стосунки, але навряд чи ми тоді могли думати, що колись мені доведеться везти його тіло до Кривого Рогу», – згадав Вадима Сотнікова його близький друг, капітан ЗСУ.
За словами чоловіка, 17 березня, майже на початку повномасштабного вторгнення рашистів, Вадима Сотнікова мобілізували. Проте криворіжець не вагався й одразу відправився боронити країну. Наш захисник служив у лавах Національної гвардії України. Вадим разом із побратимами знаходились поблизу селища Золоте, що на Луганщині, де їх позиції активно обстрілювали вороги. Саме під час виконання бойового завдання Вадим отримав кульове поранення в голову.
Попрощатися з Вадимом Сотніковим прийшли близько 100 місцевих жителів – рідні та близькі, військові й товариші по службі, сусіди та ті, хто знав Героя, а також небайдужі городяни. Для присутніх смерть нашого захисника стала трагічною втратою.
Першого травня за виявлену звитягу і мужність у боях за Рубіжне Вадима Сотнікова було представлено до державної нагороди. Нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня Вадіма було нагороджено посмертно. Це непоправна втрата для близьких і рідних. Вічна пам’ять і шана нашому Герою і земляку.
