У Кривому Розі вшанували пам'ять тих, хто на завжди залишився у «зеленому коридорі» Дебальцевого

У сьомі роковини Дебальцевської трагедії патріотична спільнота міста зібралася, аби схилити голови перед тими, хто не вибрався з Дебальцівського котла, розірвавши міць ланцюга підступного оточення та так званого «зеленого коридору». Пригадати кожного, хто не повернувся з ворожого полону, подякувати тим, хто все ж таки, витримавши тортури нелюдів, повернулися до матерів.
Серед присутніх були здебільшого військовослужбовці. Це і побратими загиблих, і бійці добробатів, нацгвардійці – всі ті, хто дивився війні у вічі. 

Один з них Сергій Бондаренко, військовослужбовець 40-го батальйону, який про трагедію в Дебальцевому знає не з чуток. На початку мітингу-реквієму Сергій у своїй промові сказав: 

«Тоді ми відстояли всі важливі рубежі, вижали з себе максимум. Я вважаю, що Дебальцеве можна було втримати, але на своєму рівні ми не змогли нічого вдіяти. Ба більше, боєприпаси мають властивість закінчуватись, а також їжа із водою.Тоді вся техніка наша та опорний пункт були знищені. І як би нам надали заміну техніки або її ремонт, то через два дні сепаратистам не було б вже, чим нас брати».
Матір загиблого, а нині голова ГО «Об'єднання солдатських матерів Криворіжжя та ветеранів АТО/ООС» Наталя Король знайшла в собі сили та дібрала слів, аби пригадати ті страшні дні. ЇЇ син Віталій Король, старший сержант, командир бойової машини, командир відділення, не повернувся додому з пекла війни. Загинув під час ворожого обстрілу «ГРАДами» 17 серпня 2014-го під Нижньою Кринкою.

Наталя Король сказала: «Це дуже велика трагедія, що ми скільки хлопців втратили... Кривий Ріг втратив найбільше. Тоді першими пішли батальйони з Дніпропетровщини, наш «Кривбас». Всього 624 чоловіка з усієї Дніпропетровщини. Кривий Ріг з Криворізьким районом – 168 чоловік. Скільки в полоні, скільки безвісти зниклих – ми не знаємо. Шукаємо і будемо шукати, щоб жоден вояк не остався десь там. То ми знаємо, кого ховали в 2014 року. Наших дітей. Нам їх привозили додому в домовинах. А є батьки, які навіть не знають, де їхні діти. Це дуже тяжко. Ми можемо прийти на кладовище, покласти квіти, помолиться. А вони, не знають, за що їм молиться: чи за здаравіє, чи за упокій. Потрібно скоріше закінчить цю огидну війну».

Духовенство у сквері Героїв відслужило панахиду, містяни поклали квіти до меморіалів, а потім всі учасники мітінгу-реквієма вирушили до Центрального кладовища, де на Алеї Слави покояться усі герої Кривого Рогу, що загинули в боях в зоні АТО/ООС.

Нагадаємо, що бої за Дебальцеве на Донеччині тривали у 2015 року, найзапекліший період тривав місяць. Тоді окупанти РФ боролися за важливу залізничну розв'язку Донеччини. 9 лютого стало відомо вже про оточення опорних пунктів ЗСУ окупантами. За час оточення українські військовослужбовці продовжували боронити кордони сектору, проте провізія та зброя закінчувались, а нової воїнам не постачали. 18 лютого українське командування оголосило про відхід з оточення та з бойових постів зони АТО через так званий «зелений коридор». Та попри домовленості, терористи просто впритул розстрілювали тих, хто йшов «коридором». 
За даними Генштабу, під час бойових дій в районі Дебальцевого у період з 15 січня по 18 лютого 2015 року загинули 110 українських вояків, 270 були поранені, семеро потрапили до полону і ще 18 зникли безвісти.