Театр Шевченка Кривого Рогу святкує 90-річчя від дня створення
3 грудня у будівлі Криворізького академічного театру музичної драми та музичної комедії ім. Т. Шевченка відбулися урочистості з нагоди дня робітників культури та народного мистецтва. А також урочисте святкування 90-річчя театру Шевченка, котре через складну епідемічну ситуацію вирішили провести у грудні.
У храмі Мельпомени зібралися робітники культури міста, чиновники. Розпочалося святкування із холу театру Шевченка. Там на проекторі стисло нагадали творчий шлях та становлення цього закладу від дня його заснування і донині.
Потім із вокальним номером виступила солістка театру Валерія Курило. На її білосніжній сукні проектор відбивав зоряне небо та блакитні хвилі. Далі – червоною доріжкою під аплодисменти усі артисти театру попрямували у глядацьку залу та за лаштунки.
«Дорогі наші працівники культури та театрали. Ми дуже дякуємо вам та всьому колективу, акторам, трупі, музикантам. Я впевнений, що тут у залі, зібралися вірні ваші глядачі, які бачили усі вистави. Наш театр розвивається та молодшає. Завжди приходять до нашого театру молоді талановиті артисти. Ваш вклад у розвиток культури неоціненний. Взагалі у нашому місті 2500 працівників культури. Усі вони дають відпочити трудівникам, які на заводах та величезних промпідприємствах розвивають наше місто. Зі святом вас усіх!», – зазначив в. о. міського голови Юрій Вілкул.
Виконуючий обов’язки міського голови нагородив іменним годинником директора театру Шевченка Василя Короленка – головного режисера. Також близько сотні робітників культури міста нагородили нагрудними знаками за заслуги перед містом різного ступеню, почесними грамотами та грамотами міської ради, а також грамотами Центрально-Міської райради.
Також до всіх містян та всіх причетних звернувся Олександр Вілкул: «Це свято всіх криворіжців і моє особисто. Я зростав поряд з театром і навчався у школі №25. Вперше потрапив у театр у сім років на виставу від школи. Я завжди вірив у казку. У старших класах уже сам ходив в театр, на гастролі, які до нас приїжджали. Пам'ятаю, як збудували малу сцену, пам'ятаю першу на ній виставу. На великій сцені були серйозні спектаклі, а на малій сцені той перший спектакль був дуже молодіжним із соціальним підтекстом. Моя дружба з театром ніколи не закінчувалася. Я завжди спілкувався з керівництвом, товаришую з артистами і завжди намагався допомагати».
Після усіх привітань та нагороджень у стінах театру розпочали святковий концерт.
