Дискусії щодо ринку землі
Спостерігаючи за жаркими дискусіями, лайками, перепостами в соціальних мережах, криками хто «за» хто «проти», за виступами «експертів» з питання продажу землі, пригадав одну давню розмову із своїм знайомим.
Знайомий народився і живе в місті. Одного разу поїхав до бабусі в село і побачив, як вона зрізала ножем головки сояшника, потім палкою вибивала із них насіння. Повертаючись додому він побачив величезні поля на яких росли сояшники. Під часи бесіди, він запитав у мене: «як збирають це насіння на полях, люди зрізають кожну головку та вибивають з них насіння»? «Звісно що ні» - відповів я йому, для цього є спеціальні комбайни.
І коли зараз дивишся на таких «експертів», які землю в очі не бачили, коли слухаєш їх заклики про права громадян, про економічні свободи, про розвиток держави, пригадуєш, що це все вже було.
Такі ж самі заклики були під час роздержавлення підприємств, коли людям розповідали, що вони стануть власниками підприємств. Де тепер ті експерти, де ті ваучери, хто насправді став власниками підприємств?
Нам кажуть, що при запровадженні ринку землі, в перший рік держава отримає 13 млрд. гривень, а це кошти для розвитку країни.
Теж саме нам розповідали і під час продажу «Криворіжсталі». І про інвестиції, і про економічне зростання. Продали за 24 млрд. гривень. І що? Де кошти, де економічне зростання, де виконання власниками своїх зобов’язань, в тому числі екологічних?
Чи потрібно дати право продавати землю? Так. Але насамперед це повинно стосуватися тих людей, яким ця земля належить по праву. Це їх власність, і вони мають право розпоряджатися нею. А для реалізації цих прав, повинен бути створений дієвий механізм, який в першу чергу захистить власника землі.
І цей механізм повинні розробляти не політики, маніпулятори та «експерти», а справжні фахівці, науковці, представники фермерських господарств.
Тоді дійсно ми зможемо говорити про справжній ринок землі.
