Умів розрядити атмосферу жартом: у криворізькому ліцеї відкрили меморіальну дошку на честь Руслана Борисова
Пам’ятну дошку відкрили у Криворізькому ліцеї №49. Бойовий шлях Руслана Борисова – це мапа найважчих боїв. Бахмут, Лисичанськ, Серебрянський ліс. Останній рік свого життя він провів на курському напрямку. Серце воїна зупинилося 25 лютого 2025 року під час виконання завдання у суджі.
Руслан був роботящим і надійним. Після училища та будівельного технікуму став монтажником сталевих конструкцій. Його руки пам’ятають об’єкти «Криворіжстальконструкції» та численні будівельні майданчики Києва, де він працював роками.
«Завжди був в душі компанії веселий. Ми ніколи не скучали всі разом. Дуже шкода, що втратили такого гарного чоловіка, батька. Кожна дитина, навіть якщо батьки не служать на сьогоднішній день, одно переймається цим питанням і, звичайно, ті заходи, які ми проводимо, вони мають свій позитивний вплив», – згадала однокласниця Світлана Волченко, яка нині сама працює в ліцеї.
У грудні 2020 року він одягнув військовий однострій.
Вдома на Руслана чекала дружина, з якою вони були разом понад двадцять років, син Борис та донька Поліна.
За вагомий внесок у захист держави та відданість рідному місту захисника посмертно нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня.
Меморіальна дошка на фасаді ліцею тепер щодня нагадуватиме дітям про ціну їхніх спокійних уроків. Педагоги переконані: такі заходи допомагають учням усвідомити, що герої – це не персонажі з підручників, а люди, які ходили цими ж коридорами та сиділи за тими ж партами.
Вічна пам'ять Герою.
Нагадаємо, раніше ми писали, що Кривий Ріг попрощався з добровольцем Олександром «Кубою» Ратушним.
Руслан був роботящим і надійним. Після училища та будівельного технікуму став монтажником сталевих конструкцій. Його руки пам’ятають об’єкти «Криворіжстальконструкції» та численні будівельні майданчики Києва, де він працював роками.
«Завжди був в душі компанії веселий. Ми ніколи не скучали всі разом. Дуже шкода, що втратили такого гарного чоловіка, батька. Кожна дитина, навіть якщо батьки не служать на сьогоднішній день, одно переймається цим питанням і, звичайно, ті заходи, які ми проводимо, вони мають свій позитивний вплив», – згадала однокласниця Світлана Волченко, яка нині сама працює в ліцеї.
У грудні 2020 року він одягнув військовий однострій.
Вдома на Руслана чекала дружина, з якою вони були разом понад двадцять років, син Борис та донька Поліна.
За вагомий внесок у захист держави та відданість рідному місту захисника посмертно нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня.
Меморіальна дошка на фасаді ліцею тепер щодня нагадуватиме дітям про ціну їхніх спокійних уроків. Педагоги переконані: такі заходи допомагають учням усвідомити, що герої – це не персонажі з підручників, а люди, які ходили цими ж коридорами та сиділи за тими ж партами.
Вічна пам'ять Герою.
Нагадаємо, раніше ми писали, що Кривий Ріг попрощався з добровольцем Олександром «Кубою» Ратушним.
